Інформаційний підхід

Інформаційний підхід – специфічний сучасний засіб пізнавальної га практичної діяльності, який концентрує увагу дослідника або фахівця на вивченні та використанні всіх видів інформації, інформаційного аспекту будь-яких явищ (що органічно доповнює основні традиційні аспекти дійсності – речовинний та енергетичний). Крім того, інформаційний підхід – один із взаємопов'язаних загальнонаукових підходів, які сформувалися в другій половині XX ст. (системний, структурний, функціональний, модельний, імовірнісний тощо).

Підхід у пізнанні або практичній діяльності – це логіко-методологічне та праксіологічне утворення, яке граничне строго виражає лише загальну спрямованість пізнавального чи практичною ставлення до дійсності, обмежує цю спрямованість, як правило, одним аспектом (у крайньому разі – кількома взаємопов'язаними напрямами), але, на відміну від методу, принципово позбавлене будь-якого обмеження і навіть чіткої фіксації засобів, за допомогою яких відбувається відповідна діяльність. Це означає, що в різних випадках однаковий підхід може реалізовуватися різними методами або їх сукупністю.

Семантичне ядро інформаційного підходу – система сучасних уявлень про інформацію (як явище, що є змістом відповідної загальнонаукової категорії, денотатом терміна «інформація» в його сучасному тлумаченні). Витоки інформаційного підходу – у працях інженерів і математиків, в яких зроблено перші спроби кількісної оцінки інформації в контексті конкретних практичних завдань техніки зв'язку.

Вперше особливу міру кількості інформації запропонував Р. Хартлі (1928), і розвиток окреслених ним ідей зумовив формування нової спеціальної техніко-математичної дисципліни – теорії інформації. Вагому роль у цьому процесі відіграли дослідження американського інженера К. Шеннона (значного поширення в науці набула запропонована ним логарифмічна міра кількості інформації). Розвиток інформаційного підходу почався з технічних дисциплін, які вивчають засоби зв'язку, й історично першими серед них були телеграфія і телефонія.

Теорія інформації дала єдиний підхід до вивчення різних за принципами дії та технічним оформленням засобів зв'язку. Пізніше він був поширений на інші галузі технічного знання – теорію радіотехніки й телебачення, автоматику, вимірювальну техніку тощо. У вимірювальній техніці навіть виник і почав швидко розвиватися новий розділ – теорія вимірювальних інформаційних систем та вимірювально-обчислювальних комплексів. Крім того, сформувалися принципово нова галузь техніки й відповідна самостійна дисципліна – обчислювальна (комп'ютерна) техніка. Якісна новизна пристроїв цієї галузі полягає в тому, що їх призначення – не здійснення роботи або перетворення енергії (як було раніше), а перетворення інформації, виконання певних інформаційних операцій і навіть процесів, що тривалий час було прерогативою лише людини. Значний вплив ця нова галузь техніки мала, зокрема, на розвиток економіки. Прогрес електронної обчислювальної техніки зумовив конституювання інформатики.

Розвиток інформаційного підходу пов'язаний з поширенням його ідей на живу природу, з виникненням у кібернетиці глибоких змістових аналогій між технічними пристроями, живими істотами та соціальними інститутами на базі найзагальніших властивостей процесів управління. Сама сутність життя тепер нерідко співвідноситься не лише з білковим субстратом та передачею спадкової (генетичної) інформації, а головне – з нагромадженням та використанням усіма живими організмами різноманітної інформації в онтогенезі протягом усієї життєдіяльності. Тому інформаційні уявлення почали активно використовувати такі біологічні дисципліни, як генетика (зокрема, молекулярна), ембріологія, еволюційна біологія, екологія, фізіологія нервової діяльності тощо. Дослідження психіки людини дали поштовх швидкому розгалуженню інформаційної проблематики у психології (теорія сенсорної інформації, сприйняття га переробки інформації людиною, інформаційні теорії емоцій, поведінки, пам'яті, інформаційний підхід до роботи мозку). Природним став перехід до проблеми інформаційного моделювання мислення, нові уявлення поширюються в науках про пізнання – фізіологи вищої нервової діяльності, психологи, гносеології, евристиці. Те ж саме відбулося і в наукознавстві, де об'єктом уваги дослідників є не буденне, а наукове пізнання, в деяких медичних дисциплінах – патологи, діагностиці, психіатри, терапії, офтальмологи та ін.

З поглибленням науково-технічної революції дедалі більшого значення набуває інформаційний аспект взаємодії людини з технікою, досліджуваний інженерною психологією. Особлива евристична плідність інформаційного підходу виявилася у галузі наук про суспільство – в соціологи, статистиці, прогностиці, демографи, соціальній психологи, теорії засобів масової інформації, культурологи, мистецтвознавстві, лінгвістиці, педагогіці, соціальній екологи, юриспруденції, військовій науці, теорії розвідки тощо. Розгалуженою є проблематика цього підходу в економічних науках та економіці як сфері людської діяльності, в основу яких покладено теорію економічної інформації. Видами цього родового поняття є, наприклад, інформація на виробництві, а також планова, галузева, констатуюча та управлінська, первинна й похідна, фінансова, банківська, бухгалтерська, торговельна, ринкова, валютна, зовнішньоекономічна інформація тощо.

Дослідження інформаційного аспекту виробництва й обігу матеріальних та інших цінностей органічно пов'язане з вивченням і порівнянням різноманітних інформаційних потоків, з удосконаленням інформаційних систем та їх окремих компонентів, у т.ч. інформаційної ролі людини як творця економіки і суб'єкта економічних відносин. Специфічними є проблеми класифікації та кодування економічної інформації, її зв'язку з іншими видами соціальної інформації, аналізу й реалізації форми документа – важливого носія економічної інформації, використання з цією метою комп'ютерної техніки. У взаємодії з іншими науково-теоретичними та практичними засобами інформаційний підхід сприяє поглибленому розумінню та оптимізації економічної діяльності суспільства. Формування інформаційного підходу було органічно пов'язане з розвитком спеціальних наук про інформацію. Крім згаданих уже теорії інформації та кібернетики, значну роль відіграла інформатика інша характерна особливість доби, що зробила можливим конституювання цього підходу, – помітне поглиблення інтегративних процесів у науці й усій соціальній практиці (разом із розвитком діалектичне протилежної тенденції – диференціації).

За своєю суттю інформаційний підхід – компонент якісно нового загальнонаукового напряму методологи, що формується у період НТР. інформаційний підхід – один із класу сучасних загальнонаукових підходів, він неможливий поза зв'язками з усіма іншими підходами цього типу – системним, структурним, функціональним, імовірнісним, модельним тощо (найбільш визнаний і вивчений з-поміж них – системний підхід). У період зародження інформаційного підходу в ньому домінував кількісний аспект (що було зумовлено специфікою теорії інформації та її тодішньою роллю в дослідженні інформаційних процесів), згодом відбулися істотні зміни.

З переростанням поняття інформації в загальнонаукову категорію акценти у вивченні інформаційних явищ робилися на якісних, сутнісних характеристиках. У сформованому вигляді інформаційний підхід є методологічним засобом, в якому органічно поєднуються змістовно-якісні та формально-кількісні аспекти науково-пізнавальної та практичної діяльності. Принципова схема будь-якої інформаційної взаємодії обов'язково містить джерело інформації, її приймач та канал зв'язку між ними. Додатковими (не завжди обов'язковими) елементами є передавач і перетворювачі форми інформації – на вході (з функцією кодування інформації) та виході (з функцією декодування), завдання перетворювачів – забезпечити оптимальність перебігу інформаційної взаємодії. Тому перший етап аналізу інформаційного аспекту будь-якого конкретного процесу полягає в якісному виділенні кожного з цих об'єктів. Наступний етап – визначення структурно-функціональних детермінант кожного такого компонента зокрема (а також в їх єдності, в загальній схемі), відповідних формально-кількісних параметрів. Важливим завданням реалізації інформаційного підходу є також визначення специфіки типу та виду кожного конкретного вияву інформації, що ставить перед наукою і соціальною практикою завдання безперервного поглиблення типології інформаційних явищ, властивостей, відношень, процесів. Проте цим проблематика інформаційного підходу не вичерпується, навпаки, з типологічних характеристик все лише починається. З ускладненням структури, особливо функцій компонентів інформаційного підходу, виникає потреба в аналізі та врахуванні специфічних чинників і умов інформаційної взаємодії. Найвищий рівень інформаційного підходу передбачає такі складні чинники, як зміст, сенс, цінність інформації, мета її передавання, приймання, нагромадження, переробка та використання, спонукальні мотиви всіх учасників інформаційного процесу тощо. Подібно до будь-якого іншого загальнонаукового засобу, інформаційний підхід, безперечно, не можна відривати від спеціалізованих, більш конкретних інструментів науково-пізнавальної та практичної діяльності або протиставляти їм. В економіці він повинен обов'язково поєднуватися не лише з іншими загальнонауковими підходами (системним, структурним, функціональним, модельним тощо), а й із спеціальними засобами, які враховують особливості саме економічної сфери життя суспільства.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.