Інформація

Інформація – повідомлення, відомості про щось, які передає людина, відомості, втілені у матеріальній структурі (матеріалізована інформація), зменшення невизначеності завдяки отриманню повідомлення про щось, відображена різноманітність у будь-яких об'єктах та процесах (живої і неживої природи), відмінний від речовинно-енергетичних чинників бік процесів відображення, нерозривно пов'язаних з управлінням (у широкому кібернетичному, а не антропоморфному його значенні).

Тривалий час поняття «інформація» не мало спеціального змісту й пов'язувалося лише зі свідомою діяльністю людини. Домінувало перше з наведених значень терміна (на побутовому рівні таке його вживання переважає й досі). Перші спроби спеціального вивчення і простежуються в 20-х XX ст. у теорії журналістики. Однак значної популярності в науці поняття «інформація» набуло завдяки математичній теорії оптимального кодування та передавання повідомлень технічними каналами зв'язку, яка дістала назву теорії інформації. Започаткував цей напрям досліджень Р. Хартлі статтею «Передавання інформації» (1928), в якій вперше було запропоновано міру кількості інформації. Так було відкрито принципову можливість певної формалізації інформаційних явищ та оперування одержаними формалізмами в точних теоріях. Пізніше цей напрям досліджень розвинув і поглибив американський інженер К. Шеннон, запропонована ним логарифмічна міра кількості інформації широко застосовується в науці.

В 40-50-х з формуванням кібернетики теорія інформації входить до галузей науки, які були її теоретичним і методологічним підґрунтям. Завдяки досягненням кібернетики, насамперед відомій праці її засновника – американського математика Н. Вінера «Кібернетика, або Керування і зв'язок у машині й тварині» (1948), у другій половині XX ст. суто антропоморфне тлумачення поняття і поступається місцем значно ширшому і починають розуміти як невід'ємну властивість процесів керування в системних об'єктах будь-якої природи – біологічної, соціальної, навіть неживої, але заплідненої розумом людини (у вигляді самокерованих технічних автоматів).

Наступний крок до розширення поняття і пов'язаний з працями відомих кібернетиків (У. Ешбі, А. Колмогорова, М. Амосова, А. Берга, В. Глушкова) і філософів, які прагнули осмислити методологічні результати розвитку кібернетики, – Г. Клауса, І. Земана, І. Новика та ін. Поступово формується концепція і як різноманітності або відображеної різноманітності в об'єктах і процесах будь-якої природи – по суті, гранично широке розуміння, що вивело це поняття на рівень значущості філософських категорій. Водночас не менше прихильників має інше тлумачення інформації, яке органічно поєднує її існування з процесами управління, тобто відображенням функціональним, а не будь-яким взагалі. Першу з цих концепцій нерідко називають атрибутивною (інформацію при цьому розуміють як невід'ємну властивість усієї матерії, тобто її атрибут), другу – функціональною. Певне зближення цих двох позицій у методологічному аспекті містить концепція інформації як загальнонаукової категорії. Згідно з нею, поняття і (як і інші категорії загальнонаукового рівня – система, елемент, структура, функція, модель, імовірність тощо) своєрідно поєднує в собі окремі властивості понять спеціальних наук, з одного боку і категорій філософи – з іншого. З філософськими категоріями його єднають, зокрема, гранично широкий або близький до цього обсяг поняття, а також те, що воно стає категоріальною основою особливого науково-методологічного та праксеологічного утворення – інформаційного підходу.

Більшість фахівців вважає, що залежно від конкретного вияву і може бути як суто матеріальною (генетична інформація у живій природі), так і поєднанням духовного і матеріального начал (думка, що існує в голові людини або виражена мовою, у малюнку, схемі, кресленні тощо). Спеціальними об'єктами уваги дослідників інформації є складність та неоднозначність зв'язку її змісту і форми, знаковий характер її форми (знакова природа фізичного сигналу, який несе її), особливості кодування та декодування різних видів інформації її передавачами та приймачами, співвідношення визначеності й невизначеності, якісних та кількісних аспектів у різних інформаційних феноменах, системність та метасистемність інформації, її взаємозв'язки з різноманітними структурами, з відображенням, причинністю, розвитком, прогресом, знанням, творчістю тощо. У своєму системному взаємозв'язку всі подібні аспекти вивчення і дають змогу сформувати більш-менш адекватне уявлення про це складне, багатогранне і внутрішньо суперечливе явище.

Найскладніші та найцікавіші для вивчення форми вияву і пов'язані з психічною діяльністю людини та соціальним життям. Саме у цих сферах дійсності можна виділити найбільше різновидів і, що мають свою неповторну специфіку. Це, наприклад, і чуттєва (сенсорна) та раціональна (логічна, семантична), зорова (візуальна), звукова, тактильна, оперативна (ситуативна) і стратегічна, емоційна, індивідуальна і масова, практична й теоретична, виробнича, економічна (фінансова, банківська, комерційна, ринкова, валютна, торговельна, бухгалтерська тощо), юридична, соціологічна, демографічна, управлінська, контрольна, статистична, висхідна та низхідна, оціночна, прогностична, оглядова, аналітична, реферативна, наукова, технічна, технологічна, вимірювальна, експериментальна, патентна, релевантна, медична, видавнича, сигнальна експрес-інформація, газетна, журнальна, естетична, художня, текстова, графічна, морально-етична, екологічна, біосферна, метеорологічна, геологічна, космічна, військова, розвідувальна, історична, архівна, довідкова, побутова та ін. Цей неповний перелік свідчить, якою розгалуженою є система соціальної інформації.

Поняття соціальної інформації в науці та суспільній практиці має два значення – широке (вживається як родове, узагальнююче щодо всіх можливих у суспільстві видів інформації) та вузьке (стосується лише тих її видів, що виражають саме соціальну специфіку конкретних явищ суспільного життя). У другому значенні соціальна і може зіставлятися з економічною, науковою, технічною, художньою тощо, а в першому – охоплює і об'єднує всі ці види.

Ще два поширені види інформації – і генотипу (генетична) та і фенотипу – характеризують як людину, так і всіх живих істот. Тому ці поняття важливі не лише для психологів і соціологів, а й для біологічного знання. З прогресом інформатики, поглибленням процесу інформатизації суспільства помітно зросло значення інформації. Зокрема, всі аспекти економічного життя суспільства безпосередньо залежать від багатьох інформаційних чинників та характеристик.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.