Економічна інформація
Економічна інформація – інформація, яка характеризує цифри, факти, відомості та інші дані, що базуються на показниках господарської діяльності. Економічну інформацію можна кількісно виміряти та якісно оцінити у процесі аналізу, планування, прогнозування, управління соціально-економічного розвитку. Вона відображає суспільно-економічні явища і процеси, що відбуваються в державі, а тому є водночас результатом розвитку економічної науки і невід'ємною складовою та вихідною базою розвитку науки. Розрізняють соціально-економічну і техніко-економічну інформацію. Дані економічної інформації використовуються як основний матеріал теоретичних узагальнень і представлені у цифровому вираженні, що має місткі характеристики явищ, процесів, переконливо, коротко й чітко характеризує стан і перспективи розвитку. Цифрова інформація значно лаконічніше й краще відображає сутність явищ, процесів, ніж словесна.
Вміння отримати і використати економічну інформацію, не порушивши зв'язків історичної, логічної, територіальної, часової єдності, – головна вимога до її узагальнення, зіставлення та аналізу. Важлива вимога до економічної інформації – її зіставлюваність, реальність, достовірність.
Економічну інформацію отримують за допомогою різних носив, передусім бухгалтерської, статистичної звітності, вибіркових обстежень. Збирання, обробку економічної інформації здійснюють за допомогою технічних засобів з використанням електронно-обчислювальної техніки і систем обробки економічної інформації, в т. ч. й інтегрованих інформаційних систем. Для полегшення обробки і використання економічної інформації здійснюють уніфікацію інформації й стандартизацію існуючих локальних класифікацій і номенклатур. Такий підхід дає змогу забезпечити автоматизовану обробку економічної інформації на основі єдиної класифікації, що значно здешевлює її отримання та обробку.
Різнобічна економічна інформація забезпечує прийняття оптимальних рішень за мінімальних витрат на її збирання, обробку і зберігання економічної інформації – основа аналізу, планування й управління народним господарством. Вона існує у вигляді інформаційних потоків різноманітних рішень, вказівок, розпоряджень, які відображають прямі й зворотні зв'язки, що безпосередньо виникають у процесі господарської діяльності і е поділяють на відомчу і загальногосподарську. Відомча – інформація підприємств, організацій, об'єднань, галузей, міністерств, відомств. Загальногосподарська – інформація в регіональному розрізі (районних, міських, обласних і республіканських загальнодержавних управлінь). Загалом економічна інформація часто має пересічну та ієрархічну структуру й розвивається як єдина узгоджена система у масштабі держави.
Економічна інформація ще поділяють на прогнозовану, планову й облікову. Чіткий розподіл праці, єдина інформаційна політика зводять до мінімуму різноплановість і незіставлюваність інформації.
Показники економічної інформації виражають у натуральних і вартісних одиницях вимірювання. Оцінка їх подається у поточних і зіставлюваних цінах. Економічну інформацію фіксують і обробляють у формі знаків (байтів) або у формі машинних операцій (бітів), які є її основою. Економічна інформація – це цифри, систематизовані в різноманітних таблицях, алгебраїчних символах, математичних програмах, а також звукових і світлових сигналах і обчислювальних операціях і е містить сукупність знаків (даних), що інформують про стан і розвиток явищ, процесів. Вона є сукупністю знань, які отримують на основі аналізу відповідних даних. Знаки, що використовуються для вимірювання економічної інформації: їх упорядкований набір, правила застосування і побудови утворюють її мову, а впорядкована й систематизована їх сукупність є інформаційним масивом. Мова – логічна основа економічної інформації, що міститься в документації, яку поділяють на первинну, облікову і розрахункову.
За призначенням розрізняють планову, оперативну, бухгалтерську, статистичну, проектно-конструкторську, нормативну, управлінську економічну інформації Для прискорення пошуку необхідної інформації розробляють інформаційно-пошукові системи економічна інформація повинна відповідати таким вимогам повнота і достовірність, надійність, зіставлюваність, безперервність оновлення, узгодженість, адекватність явищам і процесам, що вивчаються.
Головна вимога до економічної інформації – як найповніше відображати сутність предмета. Адекватність інформації – це реальне відображення дійсності, в якій наявні всі суттєві й відкинуті несуттєві ознаки. Економічна інформація підлягає різним видам узагальнення, що передбачають вирішення програмно-методологічних питань(постановка завдання), збирання й підготовку, обробку, аналіз, передавання, зберігання даних. У використанні економічної інформації важливою умовою є забезпечення максимальних вимог похідних показників за мінімального використання первинних показників.
Економічна інформація – відображення суспільно-економічних відносин і процесів за допомогою цифр, фактів, відомостей та інших матеріалів. На відміну від інших видів інформації, економічна інформація є результатом розвитку суспільно-економічних наук і водночас їх фундаментом. Економічна інформація – це також органічна частина системи господарського механізму, оскільки вона забезпечує зв'язок між елементами і процесом відтворення. Специфіка її полягає в тому, що вона характеризується великою масовістю й обсягом, а тому потребує багаторазових групувань, арифметичної та логічної обробки, укрупнення й передання різним управлінським органам для прийняття рішень і дій. Економічна інформація фіксується й опрацьовується у формі знаків (байтів) або ж машинних операцій (бітів). Найпоширенішими формами знаків у ній є цифри та числа, що містяться в різних за складністю й змістом таблицях, а також в літерах, арифметичних і алгебраїчних символах, математичних програмах, світлових сигналах тощо. Основні джерела економічної інформації – бухгалтерський, статистичний та оперативний облік, розрахункова, планова й прогнозна документація, різні публікації тощо. Складна структура та значний обсяг економічної інформації потребують її класифікації за різними ознаками за об'єктами вивчення – загальна і галузева, за фазами й процесами відтворення – інформація щодо виробництва, розподілу, обміну й споживання, за належністю до функцій управління — планова, прогнозна, облікова, статистична, нормативна, контрольна тощо, за стабільністю – постійна та змінна, за вимогами до фіксації – фіксована і нефіксована, за формами подачі – текстова, графічна, знакова, за відношенням до об'єкта – зовнішня і внутрішня, за ступенем обробки – первинна й похідна, за часом використання – постійна і змінна, за джерелами надходження – офіційна і неофіційна, за повнотою — достатня, недостатня, надмірна та ін. Перелічені та інші види економічної інформації повинні відповідати багатьом вимогам. Зокрема, економічна інформація має бути повною, достовірною, надійною, зіставною в часі й просторі, раціональною, доступною за формою га змістом, конкретною, своєчасною, несуперечливою, узгодженого, корисною, чітко вираженою тощо.
Структура економічної інформації визначається її показниками тобто певними змінними величинами, які характеризують або одну з якостей відображуваного об'єкта, або конкретне кількісне його значення. Якісно будь-який показник визначається певними ознаками, що характеризують його зміст, а кількісно – методикою виміру.
Показники економічної інформації об'єднуються в певну систему, яка є методологічною основою всієї системи збирання та обробки економічної інформації, забезпечує можливість їх зведення та порівняння. Ці показники є вартісними і натуральними, абсолютними і відносними, народногосподарськими галузевими і регіональними, плановими і звітними, обсяговими і якісними, фіксованими і розрахунковими тощо.
За допомогою економічних показників можуть:
- оцінюватися досягнуті обсяги й ефективність розвитку економіки країни, результати використання засобів і предметів праці та робочої сили, обсяги матеріальних, трудових і фінансових витрат тощо;
- порівнюватися результати розвитку окремих регіонів;
- здійснюватися прогнозування і планування розвитку окремих підприємств, галузей, всього народного господарства тощо.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.