Золотий запас

Золотий запас – резервний фонд золота в злитках і монетах, що перебуває в розпорядженні держави (державного банку і казначейства країни). Використовується для здійснення міжнародних платежів, забезпечення стабільності кредитно-паперових грошей і створення резервного фонду для платежів по вкладах. В епоху золотого стандарту централізовані державні запаси золота здебільшого складалися з монетарного (грошового) золота. Так, у 1913 5,9 тис. т з 13,3 тис. т перебували в обігу у формі монет, а 7,4 тис. т становили централізовані запаси емісійних банків.

Резерви іноземної валюти того ж року – 0,8 млрд. дол. Після скасування золотого стандарту обіг золотих монет було припинено, і все монетарне золото зосередилось у централізованих запасах. Водночас зросло значення золотого запасу як резервного фонду для міжнародних платежів. У 1967 централізовані запаси монетарного золота капіталістичних країн і міжнародних організацій становили 36,9 тис. т, а їх ціна – 41,5 млрд. дол. У розвинутих країнах світу було зосереджено майже 31,1 тис. т, у країнах, що розвиваються, – 3,8 тис. т, у міжнародному валютному фонді – 2,4 тис. т. Після 1971 (з часу припинення обміну доларів на золото) централізовані запаси монетарного золота зменшилися. Так, у 1982 вони становили 35,6 тис. т, а їх ціна – 514,6 млрд. дол. (за ціною Лондонського ринку в 1982 – 450 дол. за одну унцію). Найбільше сховище золота – в Нью-Йорку, у підвалах Федерального резервного банку. Там, крім золота США, зберігається золотий запасз більш як 70 країн світу, а також МВФ. Усього наприкінці 70-х там зберігалося майже 12 тис. т золота, а по всій країні – до 20 тис. т монетарного золота. Крім централізованих запасів монетарного золота існують приватні тезавраційні накопичення банків, фірм, окремих осіб. Наприкінці 70-х в усіх країнах капіталу було тезавровано приблизно 25,4 тис. т золота у формі невеликих злитків, монет, медалей, медальйонів тощо. З остаточною втратою золотом своїх грошових функцій (у т. ч. функції світових грошей). Золотий запас не використовують і для здійснення міжнародних платежів, тобто погашення сальдо платіжних балансів. З цією метою використовують іноземні валюти, грошові одиниці міжнародних економічних організацій – СДР та ЕКЮ (з 1.01.1999 – євро). Монетарний метал, що зберігається у сховищах, лише опосередковано (через продажна ринках золота за кредитно-паперові гроші) може виконувати цю роль. Його рух здійснюється в товарній формі, тобто обігу як товару. Водночас через повільне підвищення ціни на золото ця опосередкована роль золотого запасу посилюється. Після розпаду СРСР частка України в його золотом запасі становила майже 16,4%, або 2,5 млрд. дол. Оскільки Росія взяла на себе зобов'язання сплачувати зовнішній борг України, то ця частка золотого запасу, зарубіжних активів залишилась у Росії. Наприкінці 1998 у центральних банках країн світу було зосереджено понад 30 тис. т золота.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.