Золоті ціни

Золоті ціни – ціни товарів, виражені в золотих грошових одиницях. За золотомонетного стандарту угоди, пов’язані з реалізацією товарів, могли укладатися з вимогами платежів золотими монетами, що перебували в обігу. Відповідну кількість цін і валютних курсів забезпечувало функціонування золота як світових грошей. Величину золотих цін визначали не відповідно до офіційного курсу валют, а згідно з реальною кількістю золота, представленою валютою кожної країни для здійснення міжнародних розрахунків. Така практика на початковій стадії певною мірою сприяла розвитку виробництва, кредитної системи, міжнародної торгівлі та вивезенню капіталу.

Досвід використання золотих цін найбільшого поширення набув в останній чверті XIX ст. Перша світова війна 1914-18 призвела до перегляду, а відтак і відмови від досвіду формування золотих цін через економічну кризу 1929-33, крах золотого стандарту. Проблема золотих цін ускладнилася після прийняття Бреттон-Вудською міжнародною фінансовою конференцією (США, 1944) рішення, відповідно до якого золоту відводилася роль вимірника міжнародної вартості грошових одиниць кожна країна зобов'язувалася закріпити золотий вміст своєї грошової одиниці(валюти) й підгримувати її. Золото оголошувалося також головною формою міжнародних резервів, кінцевим засобом погашення дефіциту платіжного балансу. Стало очевидно, що розмін банкнот на золото не відновиться, й усередині країни воно не виконуватиме роль грошей, а отже, не практикуватимуться і золоті ціни. Проте закони у більшості країн ще тривалий час залишалися незмінними банкноти та інші види кредитних грошей могли частково покриватися золотом, здійснювалися певні розрахунки. Згодом ці закони було скасовано (у США в 60-ті).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.