Заготівельні ціни

Заготівельні ціни – ціни, за якими в колишньому СРСР до 1958 держава оплачувала сільськогосподарську продукцію, здану колгоспами або окремими колгоспниками в рахунок обов'язкових поставок та договорів контрактації. Із зміною порядку заготівель у 1958 замість заготівельних цін запроваджено закупівельні ціни. Уперше централізовані (директивні) заготівельні ціни було введено в 1927-28 на зернові, насіння олійних культур, льон, бавовну, цукрові буряки, картоплю тощо, у 1930 – на основні продукти тваринництва. У 1932-33 централізовані заготівельні ціни зберігалися на основні види товарної продукції колгоспів та окремих колгоспників, яка реалізовувалася в рахунок обов'язкових поставок. Водночас за вищими порівняно з ними закупівельними цінами господарства реалізовували частину продукції, що залишалася після виконання ними обов'язкових поставок. У наступні роки заготівельні ціни на технічні культури дещо підвищилися, однак на зернові та продукцію тваринництва не змінювалися до 1953. Вони покривали відповідно лише 20 та 10% витрат колгоспів на їх виробництво. У 1953 заготівельні ціни на зерно, картоплю, овочі, м'ясо, молоко та інші продукти було підвищено майже до рівня закупівельних, що посилило їх роль в економіці колгоспів. Проте кількість таких цін зберігалася. В 1958 систему заготівель сільськогосподарської продукції та заготівельні ціни було скасовано. Термін „заготівельні ціни” вживається нині лише стосовно ціни, за якою мисливці-промисловики продають державі хутра.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.