Адміністративне регулювання
Адміністративне регулювання – дії адміністрації країни, регіонів, спрямовані на збалансованість інтересів суб'єктів господарювання за допомогою правових законів на принципах самовідтворення, самоуправління і самофінансування.
Адміністрація – це орган, що представляє державну владу і територіальне об'єднання. Вона покликана втілювати в життя закони, декрети, постанови і розпорядження, які відіграють організаційну роль і визначають стосунки між членами суспільства.
Адміністративний апарат повинен бути кваліфікованим, уміти передбачати майбутнє, створювати умови для реалізації прогресивних тенденцій у перспективі. Здійснення адміністративного регулювання випливає з об'єктивності та необхідності корекцій реформ через державне регулювання в ринкових відносинах.
Еволюція ринкових відносин – це перехід від стихійного ринку, що виростає з хаосу, до його державного (адміністративного та економічного) регулювання, що зумовлює збалансування складових елементів системи та постановки конкретних цілей, розробку масштабних проектів і державних програм. Під час війн, економічних криз адміністративне регулювання посилюється. Із стабілізацією економічної системи регулюючий вплив дещо послаблюється на користь системи саморегуляції. Проте в ідеальній моделі вільного, цілком саморегульованого ринку не існує. Отже, державне адміністративне регулювання об'єктивно необхідне. В умовах соціально-ринкових відносин адміністративне регулювання спрямоване насамперед на створення відповідних умов для саморегулювання ринкових відносин на мікрорівні, скажімо, за допомогою правових законів (через фінансово-економічні та інші важелі впливати на ринкові ціни тощо).
В умовах перехідного періоду від адміністративно-командної системи до соціальних ринкових відносин адміністративне регулювання, яким воно є у державах з розвинутою ринковою економікою, надто «м'яке». Тому воно сприймається більшістю вітчизняних підприємців, посередників як уседозволеність. Внаслідок цього порушується збалансованість розвитку господарства, утворюються величезні диспропорції в грошовому обігу, розриваються стадії регіонального відтворення. Скоротити час перехідного періоду можна, встановивши сильну виконавчу владу. Із збільшенням кількості приватизованих підприємств, стабілізацією економіки вона поступово могла б перетворитися на глобальний державний вплив. Влада через адміністративне регулювання повинна взяти на себе те, на що неспроможний ринок. Йдеться про такі функції адміністративного регулювання, як контроль за природними монополіями; заохочення приватних виробників до виготовлення товарів і послуг, які потрібні суспільству, розв'язання перспективних завдань розвитку країни, окремих її регіонів. Адже адміністративне регулювання – це управління об'єктом на стадії його руху до визначеного результату, втілення в життя діяльності уряду щодо забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, які б сприяли ефективному функціонуванню соціальної ринкової економіки, а також створення умов для конкуренції, перерозподілу ВНП і національного багатства, коригування розподілу ресурсів з метою вдосконалення суспільного виробництва, стабілізація економіки через широкий контроль за фінансовою, кредитно-грошовою діяльністю фізичних та юридичних осіб, аналіз економічної кон'юнктури, стимулювання виробничої активності тощо. Навіть за сприятливих умов підприємницької діяльності держава втручається в неї, створює певні обмеження, зокрема в політиці ціноутворення. Йдеться про регулювання фінансових цін як по горизонталі, так і по вертикалі, про цінову дискримінацію (заборона виробникам встановлювати свою ціну на однотипну продукцію, якщо це шкодить конкуренції). Держава обмежує в законодавчому порядку нечесну торгівлю, використання цінової реклами тощо. Для ефективнішої роботи органів державної влади, створення відповідного іміджу державної служби в США у 1939 було утворено американське товариство державного управління. Тепер воно налічує понад 12 тис. службовців, керівників, учених і студентів, які впроваджують наукові ідеї та розробки в державний сектор через створення спеціальних робочих мереж, випуск професійних журналів і газет, організацію регулярних зустрічей і конференцій. Найактивніше в організації професійних адміністраторів США діють такі секції політичного аналізу та управління, наукових досліджень у державному управлінні, управління в кризових ситуаціях, бюджету і фінансового управління, адміністрування в охороні здоров'я, державного законодавства тощо. В умовах формування ринкових відносин, економічної свободи необхідне вироблення дієвих механізмів, насамперед територіальних систем адміністративного регулювання, які забезпечували б збалансованість інтересів суб'єктів регіону та відповідне регулювання процесів економічного і соціального розвитку. Йдеться насамперед про поєднання галузевого і територіального індикативного (рекомендаційного) планування, регіональних інтересів з інтересами підприємств (об'єднань) загальнодержавного підпорядкування, що знаходяться на території регіону, на основі регіонального госпрозрахунку, який поширюється на район, місто, область аж до створення вільних економічних зон, точкових зон. Проте держава за будь-яких умов відіграє важливу роль у реалізації завдань регіонального адміністративного регулювання. Реалізація такої програми може здійснюватись як за рахунок коштів загальнодержавного фонду регіонального розвитку, так і через надання державних контрактів і замовлень, надання пільгових кредитів тощо. Механізм адміністративного регулювання зовнішньоекономічної політики складається з системи адміністративних державних органів, які розробляють і втілюють ужиття заходи, що впливають на формування зовнішньоекономічних зв'язків і з комплексу інструментів такого впливу. Щодо адміністративного регулювання в економіці України, то в 90-х його можна було вважати розімкненою системою (системою спостережень), в якій відсутні елементи зворотного зв'язку та належного виконавчого механізму.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.