Чиста (досконала) конкуренція

Чиста (досконала) конкуренція – економічне суперництво між субєктами економічних процесів, за якого жоден з них (компанія, підприємець, споживач, працівник та ін.) не може впливати на загальну ситуацію на ринку або цей вплив є таким незначним, що ним можна знехтувати.

Термін «чиста конкуренція» запровадили у науковий обіг представники неокласичного напряму для характеристики ситуації, коли окремий суб'єкт господарської діяльності у прийнятті рішень орієнтується на певні ринкові ціни і своїми діями не може вплинути на процес ціноутворення. Чиста конкуренція передбачає мобільність виробничих ресурсів, за якої будь-який власник цього ресурсу вибирає найвигіднішу для себе сферу його застосування, керуючись при цьому лише конкуренцією збоку інших власників ресурсів (матеріальних, людських, фінансових). У такому разі один підприємець може конкурувати з іншим щодо всіх видів ресурсів, працівник з іншим працівником – щодо людських ресурсів (умов продажу робочої сили). Чиста конкуренція також передбачає повну інформованість усіх суб'єктів економічних процесів про наявні в економічній системі господарські можливості, про неможливість досягнення між ними угоди (письмової або усної, таємної або відкритої). Виконання цих умов передбачає існування таких малих фірм, що жодна з них своїми діями не може вплинути на ціни. За подібної ситуації підприємець, на думку неокласиків, намагатиметься залучати виробничі ресурси в таких масштабах, щоб їх граничні внески у створення вартості збігалися з ринковими цінами. Залучення більшої або меншої кількості (від оптимальної) призводить до зменшення прибутку, порушення економічної рівноваги. За таких умов усі доходи становитимуть відповідну частку необхідного продукту, а їх оплата відповідатиме граничному внеску у створення вартості. Ці положення неокласичної школи спираються на теорію факторів виробництва, в якій неадекватно відображено роль праці як єдиного джерела вартості.

Чиста конкуренція є суто теоретичною моделлю, яка ніколи не втілювалася в практику, але необхідна для обґрунтування інших форм конкуренції у зіставленні з поняттям «чиста конкуренція». Вона є моделлю оцінки ефективності розподілу ресурсів і всієї реальної економіки за вільної конкуренції, досягнення економічної рівноваги. Ця конкуренція унеможливлює будь-які форми дискримінації споживачів, дає змогу побудувати точну модель поведінки фірм, що прагнуть до максимізації прибутку.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.