Вільна конкуренція

Вільна конкуренція – стан ринкового середовища, за якого окремі суб'єкти економічних відносин не можуть справляти вирішального впливу на встановлення рівня ринкової ціни або на обсяги продажу чи виробництва продукції, тобто на визначення основних параметрів господарської системи, що функціонує на ринкових засадах.

Становлення й розвиток вільної конкуренції збігається в історичному аспекті з періодом зародження та еволюції капіталістичного способу виробництва на нижчій стадії. Цей процес тривав до початку XX ст. Функціонування ринкової системи на принципах вільної конкуренції передбачає передусім вільне ціноутворення, коли ціна формується як ціна рівноваги між попитом і пропозицією із зростанням попиту підвищується ціна, а отже, й прибутковість виробництва певної продукції, що спонукає підприємців розширювати виробництво існує свобода входження в ринок і виходу з нього, що дає змогу іншим підприємцям переорієнтовуватися на виробництво високоприбуткової продукції. Таким чином, підвищення ціни на продукцію певної галузі зумовлює приплив капіталу, а відтак і матеріальних та людських ресурсів у цю галузь із задоволенням попиту ціна знижується, а отже, знижується й прибутковість. Це, у свою чергу спонукає власників капіталу до пошуків прибутковішої галузі. У 30-х XX ст. в західній економічній науці (передусім у працях Е. Чемберліна і Дж. Робінсон) було зроблено висновок про те, що вільна конкуренція в ринковій системі господарювання витісняється конкуренцією монополістичною. Цей процес зумовлений як посиленням концентрації виробництва й утворенням крупних монопольних структур, здатних контролювати ринок, так і диференціацією продукту, внаслідок якої численні суб'єкти ринкових відносин отримують певні монопольні переваги. Орієнтація в процесі реформування економіки України на запуск механізмів вільної конкуренції спричинила руйнівні процеси в економіці. «Лібералізація» цін в умовах монополізованої економіки не дала бажаних наслідків (зниження витрат і, як наслідок, розширення виробництва, насичення ринку, підвищення рівня доходів і, в кінцевому підсумку, зниження цін), а навпаки, призвела до скорочення обсягів виробництва й підвищення цін. Особливо небезпечною виявилася «лібералізація» зовнішньоекономічних відносин. З переходом у міжнародних економічних відносинах в 1992-94 на розрахунки в твердій валюті та зниження курсу купоно-карбованця щодо російського рубля й американського долара було запущено потужний механізм перекачування національного багатства України за її межі. Внаслідок низької конкурентоспроможності вітчизняної продукції відбувалося витіснення українських товаровиробників не тільки із зовнішнього, а й з внутрішнього ринку. Тому формування конкурентного середовища повинно бути підпорядковане інтересам розвитку економіки України, а отже, на етапі реформування воно має включати елементи державного регулювання, в т.ч. захист вітчизняних виробників від іноземних конкурентів.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.