Немонополістична конкуренція

Немонополістична конкуренція – конкурентна боротьба між підприємствами немонополізованого сектора економіки за ринки збуту, значні доходи. Немонополістична конкуренція здійснюється зниженням собівартості продукції, зменшенням ціни на послуги, поліпшенням якості товарів і послуг, дизайну, використанням реклами тощо. Величезна кількість конкуруючих підприємств у цьому секторі (у США – понад 19 млн., що становить майже 98% від загальної кількості таких підприємств, в Японії – 97,5%), зосереджених насамперед у сфері нематеріального виробництва, практично унеможливлює їх контроль за цінами. Взаємної залежності таких підприємств не існує, тому таємна змова між ними нереальна. Товари, які виробляють на цих підприємствах, різняться матеріалом, якістю, дизайном, торговими знаками, упаковкою тощо.

Економічне суперництво між цими підприємствами характеризується ціновою і неціновою конкуренцією. Низькі витрати на управління, ненормований робочий день, менша заробітна плата найманих працівників, більша мобільність призводять до того, що більшість підприємств немонополізованого сектора отримує середній прибуток, здійснює розширене відтворення. Так, у США норма прибутку компаній обробної промисловості з активами до 10 млн. дол. за період 1973–86 становила 6,23%, а корпорацій з активами понад 1 млрд. дол. – 6,48%. Внаслідок кумулятивної дії цих факторів, а також підтримки державою дрібного бізнесу кількість дрібних і середніх компаній у США у період після Другої світової війни зросла більш як на 10 млн. Особливостями немонополістичної конкуренції в цей період є боротьба між дрібними й середніми фірмами за контракти від великих монополістичних об'єднань, позики від держави і комерційних банків, велика кількість банкрутств підприємств немонополізованого сектора в перші роки їх існування тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.