Міжгалузева конкуренція

Міжгалузева конкуренція – конкурентна боротьба між товаровиробниками різних галузей промисловості за ринки збуту, сфери вкладання капіталу величину прибутку. З метою отримання найбільшого прибутку підприємці вкладають капітали у найприбутковіші галузі промисловості, що спричиняє переливання капіталу з галузей з низькою нормою прибутку в галузі з вищою і збільшення кількості випущених товарів, що за незмінного попиту призводить до зниження ринкових цін і зменшення норми й маси прибутку. В галузях з низькою нормою прибутку з відпливом капіталів обсяги виробництва товарів зменшуються і за незмінного попиту це спричиняє підвищення ринкових цін на них і зростання прибутків.

Такий механізм міжгалузевої конкуренції діяв в умовах вільної конкуренції на нижчій стадії розвитку капіталізму, оскільки невеликими за обсягом були оптимальні розміри економічно ефективних підприємств, а відповідно, й величина авансованого капіталу. У США на початку XX ст. до великих підприємств належали компанії з виробництвом в 1 млн. дол., а наприкінці століття такі підприємства були дрібними. За переважання підприємств, на яких було зайнято 2-4 робітники (наприклад, усередині 50 х XIX ст. у Парижі) під впливом міжгалузевої конкуренції ринкова вартість товарів і ринкові ціни (які сформувалися внаслідок внутрігалузевої конкуренції) перетворювалися на ціни виробництва, що вирівнювали норми прибутку в різних галузях. У сучасних умовах такий механізм міжгалузевої конкуренції неможливий і певною мірою може діяти лише в дрібнотоварному виробництві та на підприємствах дрібнокапіталістичного сектора. На великих і навіть середніх підприємствах більшості галузей промисловості переливання капіталу здійснюється в межах гігантських багатогалузевих концернів і конгломератів через будівництво нових підприємств (без вилучення капіталів зі старих), купівлю діючих компаній та їх наступне прискорене інвестування. Міжгалузевий рух капіталів відбувається за участю держави, наднаціональних економічних органів. Певному вирівнюванню галузевих норм прибутку сприяє надання державних дотацій підприємствам базових і капіталомістких галузей матеріального і нематеріального виробництва, здійснення пільгової податкової, амортизаційної, кредитної, регіональної та структурної політики.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.