Правова держава

Правова держава – держава, яка базується на народному суверенітеті, пануванні права у процесі взаємодії держави з індивідами та іншими суб’єктами права. Поняття «правова держава» запроваджене у науковий обіг на початку XIX ст. у працях К.-Т. Велькера, і Аретіна та ін.

Головні складові правової держави – правова рівність, права та свободи особистості й відповідність системи публічної влади вимогам права та їх послідовного дотримання (організаційно-правове забезпечення). Правова рівність означає передусім формальну рівність, тобто незалежність і свободу індивідів, суб'єктів права один від одного і правової форми відносин. Наявність прав та свобод особистості передбачає існування взаємних прав і обов'язків міжпублічною владою і суб'єктами права, гарантування владою формальної рівності та свободи всіх індивідів (як людини і громадянина). Організаційно-правове забезпечення – це передусім відсутність монополізації влади в руках окремої особи, правлячої еліти або соціального прошарку, чітке розмежування влади на законодавчу, виконавчу і судову (за верховенства законодавчої), здійснення дієвого конституційного та правового контролю за діяльністю усіх гілок влади. Слід розмежовувати функції державних та недержавних (партійних, громадських)органів влади.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.