Федеративна держава

Федеративна держава – форма державного устрою, за якої територія держави має у своєму складі федеративні одиниці з рисами обмеженої державності. Водночас до складу федеративної держави можуть входити автономні та унітарні утворення з правом на самоуправління, але з обмеженою державністю. Складові частини федеративної держави, у свою чергу, мають адміністративно-територіальні одиниці з відповідними владними повноваженнями, тому державний суверенітет центральних органів влади всередині країни не повний, а передається частково федеративним одиницям, які діють в межах наданих їй повноважень, є суверенними в їх виконанні Федеративні одиниці (у США – штати, у ФРН – землі) також делегують частину своїх повноважень федерації, спільне виконання яких допомагає економити ресурси (фінансові, матеріальні, трудові, інформаційні та ін.). До таких повноважень відносять спільну оборону країни, запровадження єдиної грошової одиниці, зовнішні зв'язки держави тощо.

Залежно від геополітичного місця федеральної держави, її економічного потенціалу, історичних традицій та інших чинників суб'єкти федерації в одних країнах мають більше повноважень, ніж в інших. Найбільше суверенних прав мають штати у США, кантони в Бельгії та Швейцарії. Державний суверенітет федеративної держави найповніше розкривається у верховенстві держави на своїй території, тобто у встановленні єдиного правопорядку, прийнятті конституції, здійсненні самостійної соціально-економічної, зовнішньої політики. Важлива ознака федеративної держави – запровадження єдиного громадянства. Водночас у федеративній державі можливе запровадження громадянства окремих суб'єктів федерації. Така практика з певними відмінностями існує у США, Австрії та інших країнах.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.