Дохід підприємства

Дохід підприємства – приріст суми грошей над їх витратами на спожиті в процесі виробництва засоби, який отримує підприємство від реалізації новоствореної вартості. Виробництво товару – процес виробничого споживання засобів виробництва і робочої сили. При цьому вартість засобів виробництва, що вже були до початку виробництва, не зникає. Живою працею робітників вона частинами переноситься на створений ними товар. Водночас жива праця, створюючи даний товар як такий, створює нову вартість, якої до процесу виробництва не існувало. Тому вартість виробництва (Вв) будь-якого товару складається з вартості спожитих засобів виробництва (Всз) і нової вартості (Вн): Вв=Всз+Вн. Новостворена вартість є джерелом відтворення спожитої в процесі виробництва робочої сили. Якщо ця вартість перевищує вартість продукту, що використовується на відтворення виробників (необхідного продукту), з'являється надлишок – вартість додаткового продукту, або додаткова вартість.

За сучасного рівня техніко-технологічної озброєності живої праці вона здатна протягом робочого дня створювати нову вартість, більшу від потреб відтворення робочої сили. Тому новостворена вартість набуває вигляду: Вн=Внп+Вдп, а вартість товару відповідно: Вв=Вcз+(Вна+Вдп), де Внп – вартість необхідного продукту (вартісний еквівалент продукту, що використовується на відтворення виробників), Вдп – вартість додаткового продукту (надлишок над вартістю необхідного продукту). Вартість та її складова – новостворена вартість – є внутрішньою властивістю товару. Щоб видобути їх, товар необхідно продати. Але покупці (ринок) можуть не визнати повну вартість виробництва товару прийнятною для себе, тобто повною мірою оплатити витрачену на його виробництво працю. Можлива й протилежна ситуація, коли за товар платитимуть більше від вартості його виробництва. Все залежить від платоспроможності покупців, насиченості ринку цим товаром, наявності й сили конкуренції, інших чинників, що формують співвідношення попиту і пропозиції. У випадку, коли комбінація ринкових чинників складається на користь покупців, виробник неспроможний реалізувати всю новостворену вартість. Навпаки, за сприятливих умов він може реалізувати її більше, ніж виробив. Джерелом надлишку реалізованої вартості над створеною є в цьому разі новостворена вартість підприємств інших галузей, ціни на продукцію яких через недостатній попит нижчі від вартості виробництва товару. Постійні зміни в часі ринкової кон'юнктури урізноманітнюють можливості підприємств щодо реалізації новоствореної вартості, зумовлюючи коливання величини отримуваних ними до ходів. Тому дохід підприємства – реалізована новостворена вартість. Таке визначення доходу підприємства характеризує цю категорію як з якісного, так і з кількісного боку, тобто вказує і на його кількісну відмінність від своєї основи (новоствореної вартості). Звідси й спосіб підрахунку доходу. Для підприємств будь-якої форми власності дохід завжди являтиме собою різницю між валовою виручкою ("сумою продажу" – сумою грошей, отриманих підприємством від реалізації продукції) і вартістю спожитих засобів виробництва (амортизація, сировина, допоміжні матеріали, енергоносії тощо).

З розрахунку доходу підприємства випливає, що на його величину впливають три основні фактори: 1) ціна продажу (для виробничих підприємств, як правило, оптова ціна), 2) обсяг реалізованої продукції, 3) кількість витрачених на виробництво продукції засобів виробництва. При цьому існує прямо пропорційна залежність доходу підприємства від ціни та обсягів виробництва й обернено пропорційна – від витрат засобів виробництва. Розрізняють доходи підприємства, отриманий підприємством, і доход підприємства, що залишається у його розпорядженні й завжди залежить від величини отриманого доходу підприємства і величини вилучень з нього (податки, інші обов'язкові виплати). Для підприємств важливий дохід, що залишається у нього для господарського використання. Тому його переважно обчислюють вирахуванням з валової виручки всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і обов'язкових платежів. Часто саме так трактують дохід підприємства і в економічній, у т.ч. довідковій, літературі. Дохід, що залишається у підприємства, – джерело засобів його життєдіяльності, економічного і соціального розвитку. Одна частина коштів доходу підприємства спрямовується на формування фонду заробітної плати робітників і службовців (форма існування необхідного продукту), друга – репрезентує прибуток (форма існування додаткового продукту), що використовується на виробниче і соціальне нагромадження матеріальне стимулювання колективу підприємств і окремих його членів, а також виплату дивідендів, якщо це підприємство з акціонерною формою капіталу. Отже, дохід підприємства використовується на споживання(індивідуальне, колективне) і нагромадження (економічне, соціальне). Оскільки споживання і нагромадження мають одне джерело доходу підприємства, між ними існує суперечність, яка потребує постійного вирішення, тобто знаходження оптимальної на даний конкретний час пропорції розподілу доходу підприємства на фонд споживання і фонд нагромадження, що досить складно. При цьому важливо уникати крайнощів надмірно обмежувати споживання на користь інвестицій чи, навпаки, суттєво урізати інвестиції з метою швидкого розширення поточного споживання і те, й те шкідливе, спричиняє зниження рівня ефективності виробництва. У першому випадку це відбувається через підрив у робітників мотивацій до ефективної праці, в другому – через імовірний техніко-технологічний застій. У радянській економічній літературі замість терміна "дохід підприємства" вживався переважно однозначний за економічним змістом термін "валовий дохід підприємства", а термін "прибуток" замінювався на "чистий дохід підприємства".

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.