Доходи населення

Доходи населення – грошові й натуральні (у грошовій оцінці) доходи громадян з різних джерел. До них належать заробітна плата та інші грошові виплати від державних, колективних, кооперативних, приватних та інших підприємств і організацій, особистого підсобного господарства, дивіденди на акції, відсотки на вклади в ощадних і комерційних банках, доходи з інших джерел, а також виплати і пільги із соціальних фондів (пенсії, стипендії, різні види допомоги).

Доходи населення поділяють на номінальні та реальні. Номінальні – загальна сума грошових доходів без урахування сплати податків, зростання цін. Для визначення динаміки номінальних доходів населення в різні періоди користуються зіставними, незмінними цінами. Реальні доходи населення – узагальнений показник рівня життя населення, задоволення його матеріальних і духовних потреб. Ці доходи характеризують кількість матеріальних благ, які на них можна придбати, та обсяг платних і безплатних послуг. Величина реальних доходів населення залежить насамперед від розміру створюваного в країні валового національного продукту, його розподілу, рівня цін на товари і послуги, а також величини податків. Реальні доходи населення визначають діленням грошових доходів населення на індекс вартості життя, який залежить від цін на товари і послуги. Реальні доход населення прямо пропорційні величині грошових доходів населення й обернено пропорційні зміні рівня цін. Вони відображають купівельну спроможність тієї частини доходів населення, яка використовується на матеріальне споживання.

З розвитком суспільного виробництва, підвищенням його ефективності зростають розміри національного доходу і збільшуються доходи населення. У повоєнний період в усіх країнах світу доходи населення істотно зростають: у США в розрахунку на душу населення – з 1366 дол. в 1965 до 14229 дол. в 1992, або у 10 разів, у 7-8 й більше разів – у розвинутих країнах Заходу, Японії. Розподіл доходів серед різних соціальних груп дуже нерівномірний. Так, у США в 1986 середньорічний дохід родин становив 34,9 тис. дол., 12% родин отримували менше 10 тис. дол. на душу населення, 22% родин – менше 15 тис. дол. на рік, 7% родин – понад 75 тис. дол. У колишньому СРСР за 15-20 повоєнних років реальні доходи населення зросли майже у 2 рази. У 80-х темпи приросту національного доходу, і отже доходи населення, знизились. У 1990 місячний дохід на членів сім'ї робітника і службовця в Україні в доінфляційних цінах становив 179 крб. проти 121 крб. у 1980, тобто за 10 років зріс в 1,4 рази, селян – в 1,6 рази. Темпи зростання реальних доходів населення були нижчі, оскільки відбулося підвищення цін на товари і послуги. У структурі сукупних доходів населення домінують заробітна плата, трудові доходи від колективних підприємств, громадських організацій. Частка заробітної плати в сукупних родинних доходах робітників, службовців у 1990 становила 80,2%, надходження з суспільних фондів споживання – 7,4%, від особистого підсобного господарства – 3,1%, з інших джерел, переважно з тіньової економіки – 9,3%. У селян структура сукупних доходів була іншою менша питома вага оплати праці й більша частка доходів від особисто підсобного господарства. Грошові доходи населення через галопуючу гіперінфляцію стрімко зростали за одночасного обвального зниження доходів населення. У 1998 вони знизилися майже у 6 разів порівняно з березнем 1991. Середня заробітна плата неспроможна була забезпечити мінімального споживчого бюджету, вона становила лише 50% його. Посилилася диференціація населення за доходами. Якщо в 1990 співвідношення в доходах між бідними і заможними становило 1:5, то наприкінці 1998 – 1:50.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.