Структура відсоткових ставок

Структура відсоткових ставок – наявність різних видів ставок відсотка, сутність яких і величина визначається певною сукупністю чинників розвитку всієї економічної системи, в т.ч. фінансово-кредитної. Такими факторами є:

• ризик що більша вірогідність невиплати позички, то більша виникає потреба в компенсуванні можливих утрат вищою позичковою ставкою,
• строковість за інших рівних умов довготермінові позички переважно надаються під вищі відсоткові ставки, ніж короткотермінові,
• розмір позички як правило, вищою є ставка відсотка за позичку меншого розміру, тому що абсолютні операційні затрати на велику і малу позички майже однакові,
• оподаткування,
• обмеження умов конкуренції на фінансовому ринку.

Ставка відсотка виконує важливу для суспільства функцію перерозподілу грошового і відповідно реального капіталу між найефективнішими галузями, сферами та об'єктами підприємницької діяльності, насамперед серед тих інвестиційних об'єктів, що забезпечують найвищу продуктивність і прибутковість, чим гарантують достатньо високу виплату позичкового відсотка. Двом видам діяльності банків – зберіганню вкладів і наданню позичок – відповідають два різновиди ставок відсотка кредит-відсоток і дебет-витрати. Зокрема, зберігання вкладів дає відсоток-дохід, який отримує вкладник за кожні 100 грошових одиниць, вкладених у банк. Відсоток-дохід набув вигляду облікової ставки, що нараховується і сплачується банком на основі укладеного договору між банком і клієнтом, але не рідше одного разу на квартал. За вкладами населення відсотки нараховуються щорічно в перший день року у разі повної виплати вкладу, зміни й переоформлення вкладної книжки. Суб'єктам підприємницької діяльності нарахування відсотків здійснюється з оформленням кожного платежу. Відсоток-кредит становить плату, що стягується банком за надання позички. Економічний зміст банківської операції дебет-витрати виражається у стягненні позичкового відсотка, розміри ставки якого залежать від вищеназваних параметрів. Розрізняють ринкову і середню ставки відсотка. Ринкова складається на основі коливання співвідношення попиту і пропозиції на ринку позичкових капіталів її первісну кількісну величину становить облікова ставка Національного (Центрального) банку, яку він стягує з комерційних банків за надані їм позички. Залежно від фази економічного циклу та відсутності чи наявності інфляційного процесу і його потужності ринкова ставка відсотка різко коливається. У разі кризового зниження обсягів суспільного виробництва і тимчасового розпаду функцій та системи кредиту, наявних загроз масових неплатежів та банкрутств банків і суб'єктів підприємницької діяльності ринкова ставка відсотка досягає максимально високого рівня. Під час депресії, коли спостерігається спад господарської кон'юнктури і надто високим є попит на гроші як платіжний засіб, ринкова ставка відсотка знижується до найнижчого рівня і лише з проходженням економічним циклом стадії пожвавлення економічної кон'юнктури, а надто промислового піднесення, ринкова ставка відсотка починає швидко зростати. Середня ставка позичкового відсотка є відображенням органічної взаємодії різноманітних чинників і довготривалих тенденцій в економіці, тому вона диференціюється залежно від сили дії цих чинників та економічного змісту окремих видів операцій.

Ставка відсотка, визначаючи величину отримуваного доходу, розраховується як звичайна та ефективна відсоткові ставки. Стисла формула визначення ставки звичайного відсотка така: Is=P?R/T, де Is – ставка звичайного відсотка, P – сума позички або кредиту, R – річна ставка відсотка, T – кількість періодів нарахування відсотків. Наприклад, прибуток від наданого кредиту в сумі 10 млн. грн. за ставкою 60% річних підлягає поверненню через рік. Він становить: 10?0,6/1=6,0 млн. грн. Отже, величина звичайного відсотка розраховується тільки на основі суми кредиту і відповідає умовам одноразової виплати при поверненні загальної суми платежу, коли закінчується строк кредиту. Ефективна ставка відсотка розраховується одночасно на основну суму кредиту і на суму прибутку, яка може бути реінвестована. Тоді майбутні платежі розраховуються за незмінною ставкою, на більшу суму, оскільки складний відсоток (compound interest – Ic) – це зростаючий відсоток, розрахунок якого базується на геометричній прогресії за формулою: Is=P?((1+R/T)^T-1). За умов використання формули складного відсотка важливим є визначення кількості складових періодів, упродовж яких нараховуються відсотки що більша кількість періодів, на які нараховується складний відсоток, то швидше зростає дохід на основну суму кредиту і на суму відсотка. Звідси прибуток, розрахований за складним відсотком із місячним періодом, становитиме: Ic=10?((1+0,6/12)¹²-10)=7,96 млн. грн., а величина річного доходу, розрахована за відсотком із денним періодом, – Ic=10?((1+0,6/265)³⁶⁵-10)=8,21 млн. грн. У банківських установах, які здійснюють електронну обробку облікової інформації на комп'ютерах, нарахування відсотків здійснюється програмним методом із використанням відсоткових чисел. В інших випадках використовуються обраховані середні залишки за місяць, помножені на 1/12 відсоткової ставки за місяць, 1/4 – за квартал. Широко застосовуються також розроблені банками таблиці, за якими відсоткові числа щомісячно обчислюються підрахунком усіх щоденних залишків за даний місяць.

За способами визначення ставка відсотка встановлюється як:

• «плаваюча» на середньо- і довготермінові кредити, розмір якої не фіксується на весь термін кредиту, а періодично переглядається через узгоджені між кредиторами і позичальниками періоди часу так, щоб створювати середній відсоток з урахуванням темпів інфляції,
• технічна, отримувана завдяки спеціальним розрахункам одного чи кількох банків,
• облікова, яку стягує банк за авансовані грошові суми внаслідок купівлі (обліку) векселів, інших цінних паперів (купонів, акцій, облігацій), а також інших довготривалих зобов'язань до настання термінів оплати по них,
• офіційна, яку застосовує НБУ в операціях із комерційними банками та іншими кредитними інститутами у разі купівлі (обліку) державних короткотермінових зобов'язань (векселів казначейства) та переобліку приватних комерційних векселів.

Зміни ставки відсотка за різними видами позичок і депозитними операціями широко використовуються державою та банками для регулювання темпів економічного зростання. Підвищуючи облікову ставку, НБУ збільшує вартість кредиту і, таким чином, зумовлює обмеження грошової маси в обігу га скорочує масштаби кредитних операцій, внаслідок чого обмежує і придушує інфляцію, хоча при цьому й уповільнюється економічне зростання. Зниження ставки відсотка стимулює розвиток кредитних операцій, які врешті-решт збільшують платоспроможний попит і сприяють нарощуванню темпів розвитку економіки.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.