Споживчий бюджет

Споживчий бюджет – фактичний баланс доходів і видатків, що характеризує рівень життя сімей різних класів і верств населення й показує джерела надходження доходів та основні статті їх витрат на придбання товарів і послуг існує також споживчий бюджет нормативний, що розраховується на основі певних норм і нормативів. Він поділяється на середній і мінімальний. Середній нормативний споживчий бюджет – це раціональний обсяг товарів і послуг, а також духовних благ, необхідних для задоволення розумних потреб типової сім'ї. Мінімальний нормативний споживчий бюджет – це нижній рівень забезпечення сім'ї матеріальними благами, зменшення якого унеможливлює відтворення робочої сили нормальної якості, означає злиденне існування сім'ї. Середній нормативний споживчий бюджет розробляється для різних категорій населення робітників, службовців, пенсіонерів тощо з різним складом сімей і зайнятих неоднаковими видами праці (фізична, розумова тощо).

У розвинутих країнах Заходу найбільш наближеним до середнього нормативного споживчого бюджету є бюджет Геллера (США). Розраховується для типової міської сім'ї з чотирьох осіб (чоловік, дружина, син 13 років і дочка 8 років) для підтримання здоров'я й розумно комфортабельного способу життя такої сім'ї. Уряд США офіційно визначає рівень бідності, який приблизно відповідає мінімальному споживчому бюджету для сім'ї з чотирьох осіб. У 1961 бюджет Геллера становив 6,8 тис. дол., у 1981 – 23,1 тис. дол., у 1994 – 41,8 тис. дол. З цієї суми доходів майже 77% припадає на заробітну плату, 15% – на відсотки від вкладів і майже 8% – дивіденди на акції. У 1960 86% всіх домогосподарств США не володіли акціями, на початку 90-х – 70%. З сукупного середнього сімейного доходу США до 17% витрачається на харчування, в Японії й Німеччині – 25%. На транспортні витрати припадає відповідно 21%, 10% і 15%. Витрати на житло у США становлять до 30% сімейного бюджету. Решта коштів витрачається на придбання товарів тривалого користування, відпочинок тощо. Мінімальний споживчий бюджет у США встановлено на межі бідності В 1993 такий дохід становив 14770 дол. на рік для сім'ї з чотирьох осіб, а в 1987 – 11611 дол. (на одну особу – 5788 дол.) У 1993 нижче офіційно визначеного рівня бідності проживало 39,3 млн. осіб, або 15,1% американців (у 1979 – 25,3 млн., або 11,6%). В бідності проживає до 20% всього населення віком до 18 років. У 1951 нижче рівня бідності проживало 39,6 млн. американців. Мінімальний бюджет поповнюється значною мірою з мінімальної заробітної плати. У США наприкінці 90-х вона становила 5,15 дол. на годину. За базу мінімального рівня заробітної плати беруть набір товарів і послуг, що задовольняють основні фізіологічні та соціальні потреби різних типових сімей (з однією дитиною, з двома дітьми) та окремої особи. У США до цього набору входить оплата житла, до 20 видів м'ясопродуктів, купівля раз на п'ять років уживаного автомобіля тощо. Виплати в разі безробіття становлять приблизно половину заробітної плати робітника після сплати податків і на одну особу перевищують величину мінімального споживчого бюджету. Але оскільки такі виплати нетривалі і отримують їх не всі безробітні, то вони в кінцевому підсумку нижчі за мінімальний споживчий бюджет. В Україні рівень бідності становив на початку 1997 майже 37 дол. на рік, а мінімальна заробітна плата покривала лише 20% фізіологічного мінімуму.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.