Бюджетний дефіцит

Бюджетний дефіцит – перевищення видатками державного бюджету доходів. Виникнення і зростання бюджетного дефіциту зумовлено економічними кризами, мілітаризацією економіки, веденням війн, економічною нестабільністю, зростанням заборгованості місцевих бюджетів, інших витрат з бюджету. Виник у рабовласницькому суспільстві. За домонополістичного капіталізму інтенсивно зростав під час війн. У США мав місце під час Громадянської війни у XIX ст. Після неї державні доходи перевищували витрати протягом 28 років іспано-американська війна наприкінці XIX ст. спричинила зростання бюджетного дефіциту і на початку XX ст. У 1900-20 бюджет держави був дефіцитним 11 разів, в 1920-30 – активним, а з 1931 по 1971 бюджетні дефіцити мали місце 33 рази. Вони були спричинені економічними кризами (особливо кризою 1929-33) і Другою світовою війною. Сукупний дефіцит бюджету за 1941-46 становив 204,9 млрд. дол., а приріст державного боргу – 220,5 млрд. дол.

 

На нижчій стадії розвитку капіталізму західні економісти виступали за бездефіцитний державний бюджет, обстоювали тезу про органічну єдність економічного зростання з активним сальдо державного бюджету й стабільністю грошової системи. В 1936 англійський економіст Дж. Кейнс висунув тезу про позитивний вплив бюджетного дефіциту на економіку. Неокейнсіанці, розвиваючи теорію Кейнса, стверджували про необхідність збалансованого бюджету в часі, тобто потребою у заміні бюджетного дефіциту під час війн і криз активним бюджетом під час економічних піднесень. Вони вважали, що періоди великого безробіття повинні супроводжуватися бюджетним дефіцитом, а «повної зайнятості» – перевищенням доходами витрат. Під час війни у В'єтнамі, погіршення економічної кон'юнктури бюджетний дефіцит значно зріс і протягом 1970-80 жоден бюджет не був бездефіцитним. У наступний період надмірні військові витрати, криза на початку 90-х та інші фактори також призводили до постійних бюджетних дефіцитів.

Щорічні розміри бюджетного дефіциту зростають у багатьох країнах. В Україні у 1991 бюджетний дефіцит становив 12% внутрішнього валового продукту (ВВП), у 1994 в абсолютних даних перевищення витратами доходів становило 108 трлн. крб., або 24,2%, у 1994 – майже 6% ВВП, а з урахуванням невиплаченої зарплати – 24,5%.

Покриття бюджетного дефіциту здійснюється через отримання державних позик і грошової емісії. Для цього випускають державні цінні папери – облігації, казначейські векселі та ін. У США випускають три категорії казначейських зобов'язань:

  1. ринкові цінні папери (вільно продаються і купуються на ринку державних цінних паперів);
  2. спеціальні випуски (не обертаються на ринку і розміщуються серед певних урядових установ, фондів);
  3. зобов'язання неринкових випусків (за деякими винятками можуть достроково пред'являтися для погашення).

Серед тримачів федеральних облігацій – державний сектор, у т.ч. федеральна резервна система, різні фінансові інститути та корпорації, індивідуальні та іноземні тримачі, штатні та місцеві органи. При цьому поступово зростає середня відсоткова ставка і відсоткові платежі по державному боргу. Так, у 1952 відсоткова ставка становила 2,3% пункти, а на початку 90-х – понад 7%. В 1982-92 середньорічний дефіцит державного бюджету становив 4,5% ВВП (у 1984 – 6,3%), а в 1996-97 уряду вдалося скоротити його до 1,5% ВВП. Серед різних груп тримачів облігацій за повоєнний період поступово зменшується питома вага комерційних банків, взаємоощадних банків, страхових компаній, корпорацій, приватних осіб і зростає роль іноземних тримачів. Операції щодо підписки та первинного розподілу державних позик здійснюють федеральні резервні банки. Загалом на урядові організації і траст-фонди, а також на федеральні резервні банки у США припадає майже половина цінних паперів держави.

Зростання бюджетного дефіциту спричиняє посилення інфляційних процесів, кризу державних фінансів, грошової системи, обмеження кредитних ресурсів, зростання диференціації в доходах (зокрема поглиблення бідності найменш забезпечених верств населення, які, як правило, не мають облігацій), податків (необхідних для сплати заборгованості), відсоткової ставки, послаблює стимули до праці, підриває впевненість у майбутньому тощо.

Бюджетний дефіцит в Україні в 1998 становив, за офіційними даними, менше 4%, а з урахуванням невиплаченої зарплати, інших статей – майже 12%. Значні обсяги бюджетного дефіциту спричинені наданням величезних пільг. Так, податкові пільги в 1997 становили понад 19 млрд. грн. В Україні бюджетний дефіцит у 1991-94 покривався за рахунок емісії грошей, що призвело до гіперінфляції. В наступні роки таке покриття здійснювалось із зовнішніх джерел та за рахунок випуску цінних паперів. За рахунок зовнішнього фінансування в Україні в 1998 покривалося понад 26% бюджетного дефіциту, за рахунок державних облігацій — майже 74%, за участю НБУ – менше 1%. В 1995 ці дані відповідно становили 20%,1% і 73%.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.