Бюджетна класифікація

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване, науково обґрунтоване функціональне групування доходів і видатків бюджетів різних рівнів за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнюваність бюджетних даних. Бюджетна класифікація неоднакова у різних країнах, оскільки визначається структурою їх державного бюджету, який має певні особливості щодо переліку статей доходів і витрат, формулювання показників, методики їх розрахунків, взаємозв'язку між статтями та показниками, порядком складання, виконання та регулювання державних бюджетів. Бюджетна класифікація обов'язкова для дотримання всіма організаціями, що беруть участь у розробці, виконанні та регулюванні бюджетів. Бюджетна класифікація дає змогу не лише побудувати узгоджену бюджет ну систему в кожній країні, а й забезпечує взаємозв'язок фінансової діяльності всіх органів державного управління, створює належну систему фінансових стандартів господарської діяльності підприємств і організацій усіх форм власності. В основі бюджетної класифікації – загальні істотні принципи класифікації змісту доходів і предметів видатків. Кожній груш доходів і видатків присвоєно відповідні найменування. Використовуються й змішані види групування. Видатки бюджету планують і обліковують за відомствами, а доходи визначають за джерелами надходжень. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бюджетну систему України» (1990 із змінами 1991–98), структуру бюджетної класифікації розробляє Кабінет Міністрів України і затверджує Верховна Рада України. Відповідно до ст. 11 цього Закону, бюджетна класифікація Державного бюджету України охоплює такі основні групи доходів податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток, податок на майно, плату за землю, надходження від зовнішньоекономічної діяльності, надходження від внутрішніх позик, орендну плату, надходження від реалізації і доходи від приватизації державного майна, внески до пенсійного фонду України та ін. Важливі ланки бюджетної класифікації дохідної частини інших бюджетів – податки з громадян, місцеві податки і збори. Згідно з бюджетною класифікацією щодо видатків бюджетів та ст. 18 зазначеного Закону, їх поділяють на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки – витрати бюджетів на фінансування мережі бюджетних підприємств, установ і організацій, а також заходів щодо соціального захисту населення. Видатки розвитку пов'язані з фінансуванням інвестиційної та інноваційної діяльності. Крім зазначеного підходу, в частині видатків Закон України «Про бюджетну систему України» встановлює конкретні бюджетні класифікації щодо Державного бюджету України та інших бюджетів.

 

Зокрема, бюджетні класифікації для Державного бюджету України (ст. 19) охоплює такі групи видатків:

  • фінансування загальнодержавних централізованих програм, підтримання та підвищення життєвого рівня народу, заходів соціального захисту населення,
  • фінансування здійснюваних установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення,
  • фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм,
  • видатки на оборону,
  • видатки на охорону довкілля,
  • утримання правоохоронних і митних органів, податкової служби, служб захисту прав споживачів та контрольно-ревізійної,
  • утримання органів законодавчої, судової влади та прокуратури,
  • здійснення зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності,
  • дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя,
  • виплата всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплата допомоги у разі безробіття, витрати на професійне навчання працівників, що вивільняються, і незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць,
  • створення державних матеріальних і фінансових резервів,
  • обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргів і їх повернення,
  • інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України відповідно до законів України.

Іншими статтями цього Закону регламентовано бюджетну класифікацію бюджетів нижчих рівнів К б має важливе юридичне значення, оскільки в ній практично виражена правова організація бюджету. Вона відображає юридичне закріплену побудову й компетенцію органів влади та управління, закони і правила, що регламентують формування, виконання і регулювання бюджету.

Таким чином, бюджетна класифікація – це систематизоване групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, яке визначається природою державного бюджету. Видами бюджетної класифікації є: 1) міністеріальна (по міністерствах, відомствах), 2) предметна або галузева, 3) економічна (за господарськими ознаками або елементами виробництва), 4) змішана (поєднання відомчої і галузевої), 5) цільова (за економічними й соціальними програмами на оборону, транспорт, науку тощо).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.