Видатки місцевих бюджетів на соціально-культурну сферу

Соціaльнa функція є однією з основних функцій сучaсної деpжaви. Істоpичний досвід pозвитку економіки тa особливо істоpія економічних кpиз пеpеконливо доводить, що нaвіть нaйбaгaтшa економікa у світі бувaє неспpоможною зaдовольнити деякі соціально-культурні потpеби суспільствa. У випадку, коли деpжaвa виявляється неспpоможною виконувaти свою соціaльну функцію, вонa може зaзнaти знaчних суспільних конфліктів.

До соціально-культурних видатків держави належать видатки на: соціальний захист населення і соціальне забезпечення; освіту, науку, культуру; охорону здоров’я; фізичну культуру та спорт; заходи у сфері молодіжної політики; засоби масової інформації.

Характерним для розвитку соціально-культурної сфери останніх років є гострий дефіцит бюджетного фінансування при низькій вартості робочої сили, недостатньому рівні оплати праці, що є однією з причин зниження тривалості життя населення, якості середньої і вищої освіти, втрачання культурної спадщини, відтоку інтелектуального потенціалу країни тощо. З огляду на зазначене, існує необхідність поліпшення системи забезпечення соціально-культурного розвитку країни та територій з метою підвищення ефективності, прозорості та повноти надання суспільних послуг.

Фінансування установ соціально-культурної сфери здійснюється з усіх рівнів бюджету. З місцевих бюджетів здійснюють видатки соціально-культурного призначення на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист та соціальне забезпечення, культуру і мистецтво, фізичну культуру та спорт. Одночасно із делегуванням видаткових повноважень у зазначених сферах держава передає на місцевий рівень фінансові ресурси в обсягах, необхідних для їх реалізації. Такі видатки, відповідно до Бюджетного кодексу України, відносяться до видатків, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Планування видаткової частини місцевих бюджетів на соціально-культурну сферу проводиться із урахуванням закріплених за органами міс¬цевого самоврядування повноважень. Перелік останніх визначено у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого органи місцевого самоврядування виконують власні та делеговані центральною владою повноваження.

Незважаючи на позитивні в цілому зрушення, які відбулися у вітчизняній фінансовій системі із прийняттям Бюджетного кодексу України, механізм упорядкування видаткових повноважень потребує певного удосконалення, оскільки характеризується не у достатній мірі чітким розподілом функцій між рівнями державної влади, деякі з функцій дублюються на різних рівнях. Зокрема, повноваження щодо надання послуг з дошкільної та загальної середньої освіти покладено на міста, села, селища і райони. Первинна медико-санітарна допомога, стаціонарне і амбулаторне лікування визначені як функції міст, сіл, районів і областей. Спеціалізовану медико-санітарну допомогу віднесено до повноважень обласного і центрального рівнів, розвиток фізичної культури і спорту – до повноважень органів влади районного та обласного рівнів. Недостатньо чіткий розподіл видаткових функцій створює умови для недотримання відповідальності, є причиною конфліктів між різними рівнями бюджетного управління щодо фінансування певних видатків, програм, об’єктів. Існуючий розподіл видатків між рівнями влади сформовано більше з фінансових міркувань досягнення відповідності між дохідною та видатковою частинами бюджету, а не виходячи з ефективності надання суспільних послуг.

Роль видатків місцевих бюджетів на соціально-культурну сферу значною мірою визначається величинами валового внутрішнього продукту та зведеного бюджету України, що перерозподіляються через них. Динаміка зазначених показників протягом 2008-2012 рр. мала тенденцію до зростання.

Так, у 2008 році у видатках місцевих бюджетів на соціально-культурну сферу, із урахуванням міжбюджетних трансфертів, зосереджувалось 9,6% валового внутрішнього продукту та 29,6% обсягу видатків Зведеного бюджету України, у 2009 році відповідні показники склали 11,2% та 33,3%, у 2010 році – 11,7% та 33,5%, у 2011 році – 11,1% та 34,5%, у 2012 році – 12,4% та 35,4 % (табл.).

Частка видатків місцевих бюджетів у ВВП та у зведеному бюджеті України свідчить про участь місцевого самоврядування у розв’язанні актуальних проблем соціально-культурного та економічного розвитку країни та регіонів. Крім того, зазначений показник відображає рівень фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, дає можливість оцінити ступінь та перспективи розвитку місцевих бюджетів.

В середньому питома вага видатків місцевих бюджетів на соціально-культурну сферу в загальному обсязі видатків місцевих бюджетів коливалася від 69,4 % у 2008 році до 78,6 % у 2012 році.

Суспільну значущість видатків соціально-культурного призначення місцевих бюджетів підтверджує їх динаміка: щорічний темп приросту видатків соціально-культурної сфери складає більше 10% (найменше значення приросту склало 12,1% у 2009 році, а найбільше – 23,4% у 2010 році), що значно перевищує темп приросту ВВП. Загальний обсяг видатків цього спрямування збільшився з 91,5 млрд. грн.. у 2008 році до 174,1 млрд. грн. у 2012 році.

За період 2008-2013 роки структура видатків на соціальну-культурну сферу практично не змінилась. Найбільшу частку в таких видатках складають видатки на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист та соціальне забезпечення – 39,5%, 27,0% та 27,6% відповідно.

Видатки місцевих бюджетів на утримання галузей бюджетної сфери є видатками, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Механізм їх розрахунку унормовано у Бюджетному кодексі України. Механізм розрахунку планових показників видатків галузей соціально-культурної сфери визначено постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 08.12.2010 р. «Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів».

Розрахункові обсяги видатків місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу визначаються окремо по кожній галузі для груп місцевих бюджетів: бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів; бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного значення та районів; бюджетів міст Києва і Севастополя.

На практиці розрахунки здійснюються за єдиними підходами для усіх місцевих бюджетів – з урахуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості у розрахунку на одного одержувача послуг: на жителя (державне управління, охорона здоров'я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт, соціальні програми стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей), дитину або учня (освіта), отримувача соціальних послуг (соціальний захист та соціальне забезпечення) тощо.

Питання удосконалення процедур формування та виконання місцевих бюджетів за видатками, а також Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів в частині методики розрахунку видатків в розрізі галузей бюджетної сфери, є наразі досить актуальним. Важливість зазначеного підтверджує необхідність визначення взаємозв’язку обсягів проведених видатків та результатів використання бюджетних коштів, затвердження соціальних стандартів та нормативів надання суспільних послуг. Необхідним є також запровадження методики формування бюджетних показників на середньострокову перспективу та програмно-цільового методу бюджетування на місцевому рівні, що сприятиме прогнозованості бюджетної політики та підвищенню ефективності використання фінансових ресурсів.

Джерело: Маркович Г.Б. «Видатки місцевих бюджетів на соціально-культурну сферу»