Ефект мультиплікатора

Ефект мультиплікатора – здатність приросту (скорочення) сукупного попиту зумовлювати n-кратний порівняно з ним приріст (зменшення) загальних обсягів виробництва і національного доходу. Сукупний попит або сукупні витрати на придбання валового продукту формуються споживчими витратами населення, державними закупівлями товарів і послуг, Інвестиційними витратами (витратами на придбання капіталу), чистим експортом (витратами іноземних споживачів на придбання товарів і послуг даної країни). Тому зміна будь-якої з перелічених складових зумовлює множинний ефект. Оскільки зміна витрат може відбуватися як у бік зростання, так і в бік скорочення, множинний ефект діє в обох напрямах за відносно незначного збільшення сукупних витрат зумовлює відчутний приріст національного доходу або його суттєве скорочення в разі незначного зменшення витрат.

Із чотирьох різновидів витрат, які формують сукупний попит, найменш стійкими є інвестиційні витрати. По-перше, тому, що їх за потреби простіше скоротити (відкласти), ніж витрати на споживання, яке люди переважно намагаються утримувати на відносно стабільному рівні. По-друге, інвестиції завжди пов'язані з ризиком, очікуваннями інвесторів. Ці очікування, постійно змінюючись під впливом умов, що складаються, породжують хвилі згортання і нарощування інвестицій, які зумовлюють скорочення або розширення сукупних витрат Дж. Кейнс, перший дослідник явища мультиплікатора, вважав саме коливання інвестицій першопричиною змін обсягів виробництва і національного доходу. Кількісне визначення ефекту мультиплікатора дає мультиплікатор доходу або просто мультиплікатор (М) – коефіцієнт, що характеризує співвідношення між величиною зміни інвестиційних витрат і величиною зміни національного доходу, яку зумовлюють зміни інвестицій, тобто:

М = зміни реального національного доходу / зміни в інвестиціях.

Якщо, наприклад, приріст інвестиційних витрат у 10 млрд. грн. зумовив зростання виробництва національного доходу на 50 млрд. грн., то мультиплікатор становитиме 5 (50/10). Дія мультиплікатора зумовлена властивим економіці безперервним ланцюгом актів витрати – дохід, в якому витрати одного суб'єкта є доходом іншого, який, у свою чергу, витрачаючи цей дохід на потреби власної життєдіяльності, забезпечує дохід третьому суб'єкту і т.д. Тобто кожна гривня витрат одного суб'єкта стає у такому ланцюгу доходом для другого, третього, четвертого, n-го суб'єкта. Внаслідок цього гривня первинної витрати зумовить значно більшу сумарну вартість виконаних робіт (плату кожний наступний суб'єкт отримує за вироблений товар або послугу) і сумарний дохід. Отже, 10 млрд. грн., на які в наведеному прикладі зросли сукупні витрати (інвестиції), забезпечили приріст національного доходу, в декілька разів перевищуючий їх. Те, що приріст витрат зумовлює зростання доходу у певну, тобто обмежену кількість разів, свідчить про загасання. Ефект мультиплікатора з кожною наступною витратою в ланцюгу циклів витрата-дохід. Таке загасання – наслідок того, що колений суб'єкт частину отриманого доходу заощаджує іншими словами, на споживання він витрачає лише частину свого доходу, зменшуючи дохід наступного суб'єкта. Тому ефект мультиплікатора діє доти, поки 10 млрд. грн. (з наведеного прикладу) приросту. Інвестицій не трансформуються через потік циклів витрата – дохід у заощадження суб'єктів обміну, тобто поки їх сумарні заощадження досягнуть 10 млрд. грн. Отже, величина мультиплікатора залежить від пропорції, в якій поточні доходи поділятимуться на споживання і заощадження, точніше, від граничної схильності людей до заощаджень. За граничної схильності до заощаджень (ГСЗ), що дорівнює 1/5 (4/5 приросту поточного доходу в такому разі споживаються), 10 млрд. грн. сумарної величини заощаджень, які з'являться внаслідок приросту інвестицій на 10 млрд. грн., становитимуть п'яту частину загального приросту національного доходу. Звідси приріст національного доходу дорівнюватиме 50 млрд. грн. (10/5). Якщо б ГСЗ становила 1/3, то національний дохід збільшився б на 30 млрд. грн. (10/3), за ГСЗ в 1/6 приріст національного доходу становив би 60 млрд. грн. (10/6). Таким чином, частка приросту поточного доходу, що спрямовується на заощадження, тобто ГСЗ, завжди визначає підсумковий ефект від послідовних циклів витрат, зумовлених приростом інвестицій. При цьому величина ефекту перебуває в обернено пропорційній залежності від величини ГСЗ, тобто мультиплікатор є оберненою величиною ГСЗ. Обернена величина – частка від ділення одиниці на дане число. Тому: М=1/ГСЗ. Визначити величину мультиплікатора можна і через граничну схильність до споживання (ГСС). Оскільки ГСС+ГСЗ=1, то ГСЗ=1-ГСС. Звідси: М=1/(1-ГСС). Мультиплікатор, визначений за однією з наведених формул, прийнято називати простим мультиплікатором, оскільки він враховує лише вилучення з приросту поточних доходів коштів, які переходять у заощадження. На практиці потужність мультиплікатора часто послаблюється вилученням через додаткові податки або додаткову закупівлю товарів за кордоном («витікання» попиту за кордон). Врахування таких додаткових вилучень із приросту поточних доходів дещо видозмінює формулу мультиплікатора. Вона набуває вигляду: М=1/ВЧД, де ВЧД – вилучена через заощадження, додаткові податки та імпорт частина приросту поточного доходу, яка кожного циклу «випадає» з потоку витрати – дохід. Цей складний мультиплікатор дає можливість точніше оцінювати макроекономічну ситуацію, що складатиметься в перспективі в господарстві країни, точніше прогнозувати «дозу» необхідного державного втручання в економіку і на цій основі розробляти пакет економічних, господарсько-правових та політичних заходів, найприйнятніших в даних кон'юнктурних умовах, щоб впливати на рівень доходів, виробництва, зайнятості.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.