Релігієзнавчий словник – A

Абат – титул настоятеля монастиря у католицькій церкві. В церковній ієрархії другий за значенням ранг після єпископа. Призначається єпископом чи кардиналом, має право висвячувати у нижчі церковні чини.

Абатство – католицький монастир.

Аватара – в індуїзмі перевтілення головного божества в образи інших богів, людини або тварин. Наприклад, бог Вішну здійснює багато перетворень, основними з них вважають десять: у перших чотирьох він виступає в образі тварин (вепра, людини-лева, риби і черепахи); п'яте – втілюється в образі карлика-велетня; в останніх п'ятьох – перевтілюється у напівбогів і героїв індійської міфології (Парашурана, Рама, Кришка, Будда, Месія-Калка). Перевтілення індійських божеств описані у Ведах.

Автокефалія – самоврядування, тобто повна адміністративна незалежність помісних православних церков. Перші автокефальні церкви виникли у східних провінціях Римської імперії. У IV ст. з'явилися чотири автокефальні церкви; Антіохійська, Александрійська, Римська, Константинопольська, у V ст. – Єрусалимська. Нині офіційно існує 15 автокефальних православних церков.

Автономія церковна – відносна самостійність православних церков в адміністративному управлінні. Глави автономних церков обираються поміж ними соборами і затверджуються патріархами автокефальних церков, до яких вони належать. Основи віровчення і релігійне життя автономної церкви повністю підпорядковане патріархату автокефальної церкви, до складу якої вона входить. Нині існують чотири автономні православні церкви: Синайська, яка перебуває під юрисдикцією Єрусалимського патріарха, Фінляндська і Кіпрська – під юрисдикцією Константинопольського патріарха, Японська – під юрисдикцією патріарха Московського і всея Русі.

Авторитаризм церковний – ієрархічна форма церковного управління, заснована на принципі суворої підлеглості нижчого духовенства – вищому, мирян – кліру. Властивий тою чи іншою мірою усім церквам.

Агнець – буквально ягня, первісток в отарі, що використовувався для жертвоприношень у релігіях різних народів. У християнстві має символічне значення: вираження «агнець Божий» символізує спокутну жертву Ісуса Христа. Зображення Ісуса Христа з ягнятком на плечах уособлює його пастирську доброту й турботу про людей. Виготовлена і посвячена просфора у вигляді ягняти використовується для причащання віруючих.

Адам – первісна людина, створена згідно з Біблією Богом за його образом і подобою на шостий день творіння. Образ Адама існує в ісламі і часто зустрічається у Корані.

Аджорнаменто – оновлення. Цим терміном Папа Іоанн XXIII назвав програму пристосування католицької церкви до сучасних умов, модернізації її віровчення, культу та діяльності. Була схвалена у рішеннях Другого Ватиканського собору, спрямованих на осучаснення католицької теології, уточнення соціально-політичних доктрин, пом'якшення різкого протистояння католицизму іншим релігіям.

Акафіст – «несидячий», різновид християнського богослужіння, під час якого виконуються гімни і хвалебні пісні на честь Богородиці, Ісуса Христа і святих. При цьому всі молільники співають і моляться, стоячи в храмі.

Алілуйя – буквально «хваліть», приспів у християнському богослужінні, що прославляє «Святу Трійцю». Запозичений з іудаїзму. У православних церквах проголошується тричі з доданням заключної фрази «Слава тобі, Господи»; у старообрядців – два рази з фразою «Слава тобі, Боже».

Аллах – найменування Бога в ісламі як єдиної іпостасі, що є творцем світу і господарем Судного Дня. Він посилає до людей різних пророків, які несуть їм вчення про істинну віру – іслам. Аллах – великий і добрий, він милує і карає людей. Найкоротший символ віри ісламу: «Нема ніякого іншого Бога, крім Аллаха, і Мухаммед – посланець його».

Амвон – підвищене місце у християнському храмі навпроти престолу (перед так званими царськими вратами), з якого читається Євангеліє, виголошуються проповіді під час богослужіння.

Амінь – буквально «Хай буде істинно, вірно», термін, що вживається наприкінці читання Євангелії, молитов, виголошення проповідей і апостольських послань. Вияв повної згоди молільників з їх змістом.

Аналой – підставка для книг, спеціальний високий столик з похилою поверхнею, накритий гарною скатертиною (у православних храмах використовуються як кафедра, коли диякон читає Євангеліє), або підставка для Біблії, ікон та хреста, призначених для поклоніння віруючих.

Анафема – прокляття від імені Бога. Вважається найвищою карою для віруючих, що означає відлучення їх від церкви і позбавляє надії на вічне спасіння. Запроваджене в 451 р. Халкідонським Вселенським собором.

Ангели – надприродні безтілесні істоти, що створені Богом, через яких передається його воля людям. Запозичено з іудаїзму. Згідно з християнським віровченням існують три ранги ангелів: вищий (серафими, херувими, престоли); середній (ангели панування, сили і влади); нижчий (начала, ангели, архангели). Крім того, ангели є добрі і злі. Добрі – приставлені до кожного віруючого з дня його народження для допомоги і опіки; злі – слуги диявола, що спокушують людей. У християнстві це демони і чорти, в ісламі – джини тощо.

Антимінс – чотирикутна льняна або шовкова хустка із зашитими в неї мощами, на якій зображено Ісуса Христа, що лежить у гробі, і чотирьох євангелістів на кінцях. Використовується у богослужінні перед звершенням таїнства причастя та освячення нових храмів.

Антихрист – супротивник Ісуса Христа, який не визнає його божественності й заперечує його вчення. У більш вузькому значенні – «беззаконник», який напередодні другого пришестя буде протидіяти Месії і вживатиме заходи щодо знищення християнства. Історія засвідчує, що цей термін використовується у релігійній і політичній боротьбі, коли та чи інша історична постать проголошувалась Антихристом.

Апокрифи – буквально «таємні», релігійні твори, які офіційно визнані християнською церквою неканонічними. До них, наприклад, належать Премудрості Соломона, книги Товіт, Варух, Маккавеїв, фрагменти книг Естер, Єздри, Даниїла та ін. Серед новозавітних неканонічними вважаються іудео-християнські й гностичні Євангелії, послання, апокаліпсиси тощо Сюжетними лініями ці книги пов'язані з Біблією, але тлумачення подій у них відрізняється від офіційно прийнятого. Апокрифічна література відображає боротьбу різних релігійних течій у християнстві.

Аріанство – одна з течій у християнстві, що заперечує догмат про те, що нібито Ісус Христос – боголюдина. її основоположник – єгипетський священик Арій зазначав, що Ісус Христос є лише вищим створінням і за своїми властивостями стоїть нижче Бога. Від людини він відрізняється тим, що його наділено більш високими достоїнствами. Вчення Арія двічі засуджувалось Вселенськими церковними соборами (325 і 381 рр.) як єресь. Аріанство знайшло своїх прихильників не лише в Єгипті, а й за його межами. В наш час воно має прихильників у протестантизмі.

Армагеддон – назва місцевості біля підніжжя гори Кармел, яка у біблійні часи мала стратегічне значення і відігравала вирішальну роль у битвах з єгиптянами, ассирійцями, вавилонянами та іншими завойовниками Ханаанського царства. В релігійній літературі використовується як символ «священної війни». Армагеддон – головний догмат віровчення Свідків Єгови. В публіцистичній літературі часто вживається як синонім чогось невідворотного, глобального катаклізму.

Архідиякон – головний, старший служитель культу, духовний сан у християнстві, старший з дияконів, який виконує функції помічника єпископа при богослужінні. У православ'ї – почесне звання.

Архієпископ – старший наглядач, старший єпископ, один з вищих титулів у християнстві, що присвоюється духовній особі, якій надано право наглядати за іншими єпископами. У православ'ї цим титулом нагороджують єпископів за їх заслуги перед церквою.

Архієрей – старший священик. У православ'ї загальна назва вищих церковних ієрархів: єпископів, архієпископів, митрополитів, патріархів.

Архімандрит – буквально «начальник вівчарні та монастиря», вищий чернечий чин у православній церкві, почесний титул настоятелів вищих чоловічих монастирів, а також ректорів духовних семінарій і керівників духовних місій. Іноді присвоюється ченцям за особливі заслуги перед церквою.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.