Релігієзнавчий словник – Ж

Жертвоприношення – один із стародавніх релігійних обрядів. Виникло в епоху первісного суспільства, коли мисливці кращу частину своєї здобичі залишали для духів померлих предків або духів-покровителів. Жертвоприношення набувало часом диких, бузувірських форм. У тій чи іншій формі воно збереглося в усіх релігіях і до сьогодення: запалювання свічок і лампад, освячення хліба, плодів, поминання батьків на могилах, причастя, обітниці тощо.

Житія святих – життєписи мучеників, аскетів, ченців, князів та інших, проголошених церквою святими. Складалися у вигляді біографій з чітко вираженою церковною тенденцією, включення у них молитов, повчань і казкових епізодів.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.