Релігієзнавчий словник – Л

Лавра – назва великих і найбільш впливових православних чоловічих монастирів, що підпорядковані вищій церковній владі. Безпосереднє керівництво здійснюють намісники в сані архімандритів. Лавра користувалася особливими правами, мала самостійність в управлінні, кількість ченців у ній не обмежувалась. Руська православна церква має чотири лаври: Києво-Печерська (з 1182 р.) в Києві, Почаївська (ХШ ст.), що зараз знаходиться в Тернопільській області, Троїце-Сергієва (з 1744 р.) в Загорську, Олександро-Невська (з 1797 р.) в Санкт-Петербурзі.

Лазан – ароматична смола, якою кадять під час богослужіння. Використовується у культовій практиці різних релігій для куріння фіміаму богам і викурювання з храму злих духів. Добувають з тропічного дерева босвеліі.

Лама – буддистський монах у Монголії, Бурятії і Тибеті. Серед лам існує субординація, на основі чернечих обітниць вони поділяються на гелун (вищих) і баньді (нижчих). Релігійна диференціація відповідала соціальній. Нижчі лами вважалися представниками Будди па Землі, а вищі були втіленням божества і наділялися надприродними властивостями.

Легат – духовна особа, яка виконує особливе доручення папи римського в країнах, з якими Ватикан, як правило, не має офіційних дипломатичних відносин.

Лісовик – лісовий дух, господар лісу в стародавній слов'янській міфології та фольклорі. Уявлявся в образі чоловіка, який не має тіні. Під опікою лісовиків перебувала лісова рослинність, птиці та звірі. У лісовиків шукали захисту і приносили жертву у формі їжі, яку залишали на галявині. Тепер це казковий образ.

Літургія (чи обідня) – найголовніше християнське богослужіння, що проводиться архієреєм або священиком. У православ'ї літургія має три частини: проскомідію; літургію оголошених; літургію вірних; у католицизмі – дві частини, змінено також порядок читання Святого Письма, склад молитов тощо. Обов'язковим елементом літургії є таїнство причастя (євхаристія). На думку богословів літургія сприяє духовному відродженню, єднає віруючих з Богом.

Логос – у більшості релігійних і філософських вчень вживається як найвища світова закономірність, розумна основа світу, божественний закон.

Люцифер (староєврейське – протидіяти) – диявол або сатана. В різних релігіях трактується як злий дух, глава злих сил, які є винуватцями зла, штовхають людей до гріха, панують у пеклі. У християнстві – супротивник Бога. Віра в Люцифера склалася на основі уявлень у родоплемінному суспільстві про злих і добрих духів.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.