Релігієзнавчий словник – О

Обідня – див. літургія.

Обрізання – релігійно-магічний обряд відсікання крайньої плоті чоловічого статевого органу, поширений в іудейському (виконується на 8 день від народження дитини) і мусульманському (здійснюється над хлопчиками 7–10 років) культах, а також у багатьох народів Австралії, Америки, Океанії та Африки. Обряд обрізання виник у первісному суспільстві, ним супроводжувався акт посвячення юнаків у групу воїнів, повноправних членів роду. Згодом жерці почали тлумачити його як акт належності до релігії. У сучасних релігіях розглядається як акт релігійної ідентифікації. Християнська церква через 8 днів після святкування Різдва Христового відзначає обрізання Господнє.

Обскурантизм (від лат. темний, затьмарений) – протидія або відкрита боротьба церкви проти розвитку науки й освіти з метою збереження непорушності релігійних вірувань, що вважаються як вічні релігійні істини. Термін набув поширення після виходу у світ відомої сатиричної праці ісламських гуманістів «Листи темних людей» (1515–1517), в якій неосвічені церковники були названі «темними людьми», тобто обскурантами.

Откровення – богословський термін, яким позначається «усе те, що сам Бог відкрив людям про себе і про істинну віру в нього». Згідно з теологічним вченням Бог відкриває себе кожній людині через видимий світ (природу), людську совість (голос Божий), провіденційно сприйняту історію людства, а також через різні знамення і чудеса. За християнським віровченням Боже одкровення міститься у Святому Письмі, в ісламі богооткровенням вважається Коран.

Оранта (від лат. та, що молиться) – образ Богоматері, яка молиться. На іконах вона зображена на повний зріст з піднятими на рівень обличчя руками та повернутими від себе долонями. Іконографічне зображення оранти сформувалося у середні віки і було досить поширене в Київській Русі. Класичним втіленням цього образу є мозаїчне зображення оранти в Софії Київській.

Осанна – молитовний вигук «Допоможи нам». Часто використовується в християнському та іудейському богослужіннях.

Освячення – ритуальна процедура, що здійснюється над матеріальними предметами за допомогою обрядових дій і магічних слів з метою надання їм магічної сили (надприродних властивостей) та включення до системи релігійного культу. Таким є, наприклад, освячення води, хліба, вина. Під освяченням розуміється також санкціонування авторитетом церкви політичної влади, соціальних порядків, традицій і звичаїв.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.