Релігієзнавчий словник – В

Вакханалії – нічні свята на честь бога Вакха (Діоніса), що мали оргаїстичний характер і користувалися особливою популярністю в Італії з початку II ст. до н.е. У вакханалії брали участь вільні та раби незалежно від статі, віку і належності до тієї чи іншої народності. Жрецькі функції виконувалися переважно жінками. Вакханки в священному шаленстві розривали на частини живого бика і поїдали сире м'ясо заради прилучення до «божественного начала». З цим обрядом безпосередньо пов'язане християнське причастя.

Варфоломіївська ніч – «криваве весілля» – масове знищення гугенотів католиками 1572 р. у Парижі в ніч перед «святом св. Варфоломія» (24 серпня). Різанина відбувалася і в провінціях. За три дні побоїща було вбито близько 30 тис. осіб. Варфоломіївська ніч була організована католичкою – матір'ю короля Карла IX королевою Катериною Медічі й керівниками католицької партії Гізами, які скористалися приїздом гугенотського дворянства до столиці з нагоди весілля глави гугенотів короля Генріха Наваррського і сестри Карла IX Маргарити Валуа. Мета Варфоломіївської ночі – послабити та придушити протестантський рух.

Ватикан – центр католицизму, папська міні-держава, розташована на території Риму (площа 44 га), офіційна резиденція (з 1870 р.) римських пап. Має всі атрибути держави: уряд в особі курії, прапор, герб, пошту, телеграф, телецентр, армію, тюрму, валюту, банк «Святого Духа», дипломатичні відносини з 100 країнами світу. Ватиканська держава була утворена в 1929 р., її глава – папа римський. Уряд (курію) очолює статс-секретар, він же міністр закордонних справ. При папі існує дорадчий орган – Синод, який вирішує церковні справи. Ватикан має у різних країнах широку мережу університетів, академій, коледжів і семінарій, а також монастирів, політичних партій, профспілкових організацій, спортивних товариств. Ватикан керує діяльністю помісних католицьких церков і монастирів у різних країнах світу.

Вівтар – східна частина храму, піднята над підлогою на два-три східці. У православних церквах вівтар відгороджено від решти приміщення іконостасом. Тут знаходиться престол. У вівтарі готуються для причастя хліб і вино, прийняття яких у християнстві замінює жертвоприношення. Слово «вівтар» використовується також у значенні символу «святині», релігійної віри, церкви. Згідно з православними канонами, вхід до вівтаря неосвяченим особам і жінкам заборонений. На практиці ця заборона часто порушується.

Відлучення – релігійне покарання, засіб дисциплінарного впливу на віруючих рішенням вищої церковної інстанції, що полягає у виключенні порушника з церкви чи релігійної громади. Служить засобом залякування віруючих, погрозою неминучого потрапляння відлученого після смерті у пекло.

Відспівування – (похоронна відправа) церковна служба над померлим, яка нібито сприяє полегшенню його становища «на тому світі». Обряд практикується християнством, ісламом, іудаїзмом та іншими релігіями. Деякими сучасними сектами не здійснюється.

Відьма – зла чарівниця, служителька диявола, «нечистої сили». Повір'я приписували відьмі чаклунство, надприродні дії на шкоду людям, а також нічні оргії-шабаші в горах, тобто в місцях стародавніх язичеських культів. Церква, підтримуючи віру у відьом, прагнула утвердити погляди, що жінка є джерелом гріха. Католицька церква розробила навіть методи «викриття» відьом, доводила, що нібито жінки стають відьмами через свою «природну розбещеність», продають душу дияволу й живуть разом з ним. Наприкінці XV ст. було видано керівництво для «розпізнавання» відьом і суду над ними. Книга «Молот відьом» є енциклопедією найчорнішого мракобісся. Сотні тисяч жінок, яких підозрювали у чаклунстві, спалювали на вогнищах інквізиції. Віра у відьом була поширена й на Русі, породжуючи інколи дикі розправи. Ганебні процеси над жінками, звинуваченими в чаклунстві, у більшості країн Європи припинено в XVII ст., проте випадки розправи марновірних людей з відьмами траплялися і в XX ст.

Вікарій – намісник, заступник духовної особи. У католицькій церкві «вікарієм Христа» вважається папа римський. Вікарії існують у протестантській церкві, зустрічаються у ролі помічника священика. У православній церкві інститут вікаріїв (з 1865 р.) встановлено в усіх єпархіях, монастирях і великих парафіях. Вікарій нерідко має сан єпископа та архієпископа.

Віфлеєм – місто в Палестині, поблизу Єрусалима. Відповідно до Старого Завіту, Віфлеєм розглядається як місце народження Давида і «прийдешнього месії». У зв'язку з цим християнство проголосило в Євангеліях Віфлеєм місцем народження Христа. Віфлеєм вважається священним місцем християн та іудеїв.

Вішну – один з основних богів індуїстського пантеону. У наш час поклоніння Вішну та його аватарам (перевтіленням) є найпоширенішою формою релігійного культу в Індії. З аватар Вішну найпопулярніші Кришна і Рама, до них індуїзм відносить також і Будду.

Всеношна – богослужіння у православній церкві напередодні неділі або великого релігійного свята. Всеношна, або нічне бдіння, починається після заходу сонця і нерідко закінчується після опівночі.

Всесвітня Рада Церков – керівний орган екуменічного руху, який об’єднує протестантські та деякі православні церкви. Має резиденцію у Женеві. Всесвітня Рада Церков підзвітна асамблеї, що скликається кожні п'ять-шість років й обирається нею. У її складі є президія, центральний комітет, призначений ним виконком, а також секретаріат. Генеральний секретар – фактичний керівник Всесвітньої Ради Церков.

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.