Релігієзнавчий словник – С

Саваоф – одна з назв Бога-отця в християнстві, запозичена з іудаїзму. Згідно з біблійними легендами, Саваоф нібито жив у Єрусалимі в особливому ковчегу (скинії), який стародавні євреї возили з собою у військових походах. На іконах зображується у вигляді мудрого старця. Саваоф – один з багатьох прикладів політеїзму стародавніх євреїв.

Сакралізація – освячення, санкціонування з боку церкви різних предметів і явищ світської культури та людської діяльності; наділення божественною благодаттю речей і обрядових дій, особливо при зведенні в священний сан.

Сатана (диявол, шайтан) – згідно з віровченням іудаїзму, християнства, ісламу – супротивник Бога, уособлення зла на землі, володар пекла.

Сатаністи – прихильники обожнення зла, вшановують супротивника Бога – Сатану, практикують ритуальні жертвоприношення, проводять оргії і «чорні меси». Походять із Стародавнього Ірану і набули поширення у країнах Європи. В Україні є окремі групи. Моральні принципи сатаністів відзначаються крайнім індивідуалізмом, егоїзмом, прагматизмом і культом сили.

Свідки Єгови – протестантська течія, що виникла в США наприкінці XIX ст. і була зареєстрована як «Товариство дослідників Біблії» у 1884 р. Основним у віровченні є догмат про друге пришестя Ісуса Христа і встановлення царства Божого на Землі. Всесвітня історія зображується як боротьба Бога Єгови і Сатани за панування над світом. Перемогу здобуде Єгова через всесвітню війну Армагеддон, яка знищить «злу систему речей» і встановить Царство Боже. У проповідницькій діяльності свідки Єгови акцентують увагу на глобальних проблемах сучасності, гострота яких асоціюється з наближенням кінця світу. Віровчення свідків Єгови характеризується певною специфікою. Визначаючи християнський догмат про спокутну жертву Ісуса Христа, вони відкидають догмат про Святу Трійцю, заперечують безсмертність душі, існування пекла, чистилища, раю, не визнають християнських традиційних обрядів і культу. Керівний центр свідків Єгови знаходиться в Брукліні (США), в різних країнах світу діє 118 філій. В Україні єговістські громади з'явились на початку XX ст. У наш час зареєстровано 538 громад, що утворили Релігійну організацію свідків Єгови України.

Свічки церковні – культові предмети в різних релігіях. Використовуються під час богослужіння в храмах. Свічки церковні – відгомін давніх дохристиянських вірувань, пов'язаних з вшануванням вогню, коли надавали йому магічного значення.

Свобода совісті – право громадян сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійний культ чи бути вільним від його впливу, вільно поширювати свої релігійні або нерелігійні погляди та переконання. Поняття «свобода совісті» склалося історично, в наукову і юридичну практику ввійшло як категорія права, що гарантує недоторканість совісті людини в питаннях ставлення до релігії. її сутність розкривається через поняття свобода релігії, свобода віросповідання, свобода в релігії, толерантність, гуманізм. Здійснення свободи совісті можливе при дотриманні важливих принципів: відокремлення церкви від держави і школи від церкви, визнання рівності всіх релігій, церков і організацій перед законом і проголошення рівності прав і обов'язків релігійних і нерелігійних людей перед законом, заборона встановлення обов'язкових переконань і світогляду, дотримання міжнародних правових норм щодо релігії та переконань. Право на свободу совісті проголошується в конституціях різних країн і гарантується законодавчо. В Україні право свободи совісті гарантується Конституцією (статті 24, 34, 35) і Законом «Про свободу совісті і релігійні організації». Здійснення свободи совісті піддається лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадського порядку, безпеки життя, здоров'я, моралі, а також прав і свобод інших громадян.

Святки – в християнстві період, що триває у православ'ї 12 днів (від 7 січня (25 грудня) до 19 січня (6 січня)) від Різдва Христового до Богоявлення Господнього хрещення. Святкування супроводжується урочистим богослужінням у храмах, багатою домашньою гостиною з 12 страв, співом колядок, ворожінням, ходінням ряжених з вертепами. В святках помітні залишки обрядів і звичаїв стародавніх слов'ян.

Свято жнив – одне із свят євангельських християн-баптистів. Походить від аграрних свят стародавніх євреїв, яке було пов'язане із завершенням сільськогосподарських робіт. У сучасному варіанті нагадує свято врожаю, що прославляє Бога за щедрий врожай і звеличує сумлінну працю. Відзначається в останню неділю вересня. Залежно від природних особливостей може відзначатися в інші терміни.

Святці – збірник православно-церковних пісень, молитов та інших текстів. Святці містять календар церковних свят, перелік святих (спочатку чоловіки, потім жінки) за днями їх поминання (місяцеслов).

Священик – у християнстві сан служителя культу, який має право самостійно здійснювати богослужіння і таїнства (крім священства). Офіційна церковна назва – ієрей, пресвітер.

Секта релігійна – замкнута група віруючих, яка відкололася від основної і знаходиться в опозиції щодо неї. Властива християнству, буддизму, ісламу, іудаїзму та іншим релігіям. Для неї притаманне специфічне витлумачення традиційних релігійних догматів пануючої або найбільш поширеної релігії, характерна претензія на винятковість власної ролі у спасінні, релігійної доктрини, ідейних принципів, цінностей та настанов. Секта релігійна є формою соціального протесту соціальних груп, які невдоволені своїм становищем у тій чи іншій країні.

Секуляризація – процес звільнення від впливу релігії різних сторін суспільного життя, охоплює суспільні відносини, особисте життя людей, їх діяльність і поведінку. В добу середньовіччя секуляризація стримувалась церквою, що займала панівне становище в суспільному житті. В епоху соціального і науково-технічного прогресу секуляризація охоплює всі сфери суспільного життя: економіку, політику, науку, освіту, культуру, духовне життя суспільства. Вона має закономірний характер, пов'язана з правами людини і не може бути припинена волюнтаристським шляхом.

Симфонія – своєрідний предметний покажчик до Біблії чи її частини, де в алфавітному порядку наводяться слова та окремі висловлювання у Біблії із зазначенням, у якій книзі, главі, вірші слід шукати те чи інше слово або вислів.

Синагога – місце зібрання, молитовний будинок і громада віруючих в іудаїзмі. Виникла близько IV ст. до н.е. й була не тільки приміщенням для богослужінь, а й школою, центром суспільно-політичного та духовного життя єврейської громади. Синагога регламентує життя віруючих згідно з настановами Тори і Талмуду. Має обов'язкові елементи: Ковчег Завіту, де зберігаються сувої Тори, спеціальне підвищення для її читання, світильники та лампаду, яка завжди горить.

Синедріон (зібрання, рада) – вища політична і судова установа в Єрусалимі у І ст. до н.е. – І ст. н.е. Поряд з жрецтвом у синедріоні засідали представники світської аристократії та законовчителі Стародавньої Іудеї. На чолі стояв первосвященик. Синедріон контролювався римським прокуратором.

Синкретизм релігійний – злиття, еклектичне поєднання вірувань та обрядів різних релігій. Наприклад, християнство від самого початку мало синкретичний характер, поєднуючи елементи іудаїзму, стоїцизму Сенеки й античних культів. Такий саме характер має іслам, іудаїзм, сектантські віровчення та культ. Синкретизм складає основу, більшості сучасних нетрадиційних релігій.

Синод – дорадчий орган при папі римському і патріархах православної церкви. До його складу входять представники вищої церковної ієрархії. За певних умов синод може бути вищим органом церковної влади. Так. Петро І у 1721 р. ліквідував патріаршество і запровадив синодальне управління РПЦ, внаслідок чого церква перетворилася в одну з державних установ. Синодальне управління в РПЦ було ліквідовано після 1917 р. і відновлене патріаршество. Нині в Україні діють синоди УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ, УПЦ МП. У протестантських церквах синод називають зібранням духовних і світських осіб країни, що скликаються для вирішення релігійних справ.

Сіо – гора в південно-західній частині Єрусалиму, де знаходиться храм Яхве, могила царя Давида та інших іудейських царів. Сіон має різне значення: 1. У Біблії – це дім бога Яхве, називають царством Божим на землі. 2. Священна гора, де за біблійною міфологією знаходилась резиденція царя Давида. Тут відображено поширене поміж стародавніх народів вірування, нібито гори є житлом богів. 3. У православному культі срібна посудина, що призначена для зберігання просфор (освяченого хліба). Сіон має символічне значення, яким підкреслюється вірність Богові. В такому розумінні воно вживається у християнстві.

Скит – невеликий давньообрядницький монастир у глухому безлюдному місці, де ченці ведуть самотнє життя, здійснюючи на практиці принцип «відречення від світу грішного». У православ'ї – філіал монастиря, який знаходився звичайно в пустельному місці. Статут скиту відзначається більшою суворістю і вимогливістю щодо чернечого життя. Нині в Україні діє близько 10 скитів.

Служба Божа – основний елемент релігійного культу, що містить сукупність специфічних культових дій, обрядів і церемоній, які безпосередньо пов'язані з релігійними уявленнями та спрямовані на встановлення зв'язків з Богом. Включає читання священних текстів, проповідь, молитви, співи, поклони, цілування ікон, хрестів, запалення світок тощо. Служба Божа суворо регламентована релігійним каноном. У православ'ї вона поділяється на три кола: добове, тижневе і річне.

Смертні гріхи – за релігійним віровченням, порушення і відступ від християнських чеснот, до яких належать гординя, зажерливість, нечистота, заздрість, обжерливість, гнів і лінивство. Наслідки їх порушень жахливі для віруючих, оскільки вони позбавляють себе Божої ласки і захисту, не досягають спасіння. Грішники здійснюють справжнє духовне самогубство і віддають себе у владу вічної смерті.

Софія (від грец. «софіа» – знання, мудрість) – поняття-символ, міфологема в античній (Платон, Плотін) і середньовічній (Г. Сузо, Я. Бьоме) філософії. У вітчизняній релігійно-філософській та богословській думці передусім асоціювалася з Біблійною Премудрістю Божою (Іларіон, Л. Жидя та, К. Смолятич, І. Вишенський, Г. Сковорода, П. Юркевич, С. Булгаков). Софія знайшла відображення у православному культі, храмовій архітектурі, іконопису. Її іпостасна природа зумовила розуміння Софії як богині. Вона втілює ідею вічної жіночої краси, яку греки вшановували в образах Афродіти, Деметри, а східні релігії обожнювали як Ізіду, Кібелу, Іштар. У слов'янській міфології вона відображувалася в культах Лади і Мокоші. З іменем Софії пов'язана назва перших християнських храмів у Київській Русі. Оранта Софіївського собору являє собою, за словами П. Флоренського, «нематеріальну сутність дому Софії Премудрості Божої», а не Богоматір, як вважають деякі дослідники. Софія не тримає немовляти, в неї підняті руки, специфічна постава тіла. Її нерідко зображували на іконах як жіноче божество з піднятими крилами за спиною, що символізувало її єдність з божественним світом.

Сповідь (каяття) – таїнство в православ'ї та католицизмі, під час якого віруючий розповідає священику про скоєні ним гріхи, а священик від імені Бога дарує йому відпущення їх з моральним повчанням або із застосуванням покарання – піст, молитва з поклонами тощо. Сповідь у руках духовенства завжди була сильним засобом зміцнення релігійної віри.

Спокута (спокутування) – 1. Один з основних догматів християнства. Суть його полягає у тому, що Бог-отець приніс у жертву свого сина для спокутування гріхів людей, які тягарем лежали на них з часу. Цим самим було вказано людям шлях до спасіння через страждання і терпіння. 2. Жертвоприношення з метою умилостивлення богів і здобуття прощення гріхів. Поняття спокути виникло ще в давнину, де панувало антропологічне уявлення про богів, коли вони як люди схильні були ображатись, мстити і прощати.

Страждання – релігійні уявлення та дії, основу яких становлять почуття, пов'язані з перенесенням болю, нестатків, тягот. Згідно з релігійними уявленнями страждання – звичайний стан людини у земному світі. За індуїзмом і буддизмом, страждання взагалі є основною рисою буття. За іудейським, християнським і мусульманським віровченням, страждання було дане Богом як кара людству за гріхопадіння. Водночас богослови їх видають за «випробування» Богом людей на вірність релігії, за допомогою якої здобувається блаженство у потойбічному світі. В культі страждання концентрується увага особи переважно на негативних явищах реального життя, порятунком від яких є самовдосконалення, пізнання добра, зла і щастя на шляху страждання.

Страсний тиждень – останній тиждень Великого посту в християнському культі, який повинен нагадати віруючим про страждання (страсті) Ісуса Христа перед смертю, викликати у них скорботу, усвідомлення власної гріховності й бажання покаятись. Богослужіння у цей період мають траурний характер, супроводяться сценами арешту, суду і розп'яття Ісуса Христа. Особливо це проявляється в страсний четвер і п'ятницю.

Стрітення Господнє– одне з двунадесятих свят у православ'ї. Відзначається 15 (2) лютого. В його основу покладено євангельську оповідь про зустріч праведника Симеона з немовлям Ісусом Христом на 40-й день після народження в Єрусалимі, який сповістив Ісусу про його спасительну місію. В Україні Стрітення у народній свідомості пов'язується із закінченням сільськогосподарських зимових робіт і підготовкою до весни. Побутує повір'я, що на Стрітення зима зустрічається з літом.

Сунізм – один із напрямів ісламу поряд з шиїзмом. Його послідовники основою віровчення визнають Коран і Суну, вважають, що саме вони дотримуються традицій пророка. Виник у другій половині VII ст. в Аравії і сформувався як панівна течія в ісламі в процесі релігійно-політичної боротьби в Халіфаті (XII ст.). Формальною приналежністю до сунізму є визнання авторитету Мухаммеда і халіфа Алі, а також перших чотирьох правовірних халіфів і священність збірок хазисів. У догматичному аспекті сунізм різниться від шиїзму тим, що він не визнає посередництва між Аллахом і людьми після смерті Мухаммеда. Переважна більшість мусульман є сунітами. Священними містами сунітів є Медина і Мекка, до яких щорічно здійснюється паломництво. Як релігійна течія сунізм не має централізованого управління і розпадається на багато розрізнених течій. У IX ст. виникла містична течія суфіза, в XIX ст. з'явився пуританський релігійно-політичний напрям вакханізм, у XX ст. виникли реформаційно-модерністські напрями. Сунізм поширений в країнах Далекого і Близького Сходу, в Африці та Індонезії. В Україні майже всі мусульмани вважають себе сунітами.

Схизма – вид церковного розколу, відокремлення від раніше єдиної церкви частини, що водночас зберігає вірність основним церковним догматам.

Схима – вищий чернечий ступінь, який вимагає від посвячуваного дотримування особливо суворих аскетичних правил. Розрізняють ченців, що прийняли малу (малосхимники) і велику схиму (великосхимники).

Джерело:

Лебедєва Н.Г. та ін. Релігієзнавство: Навч. посібн./ Н.Г. Лебедєва, О.Т. Джурелюк, Д.О. Самойленко. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 293 с.