Економіка невиробничої сфери (сфери нематеріального виробництва)

Економіка невиробничої сфери (сфери нематеріального виробництва) – сукупність відносин, які об'єктивно формуються між об'єктами суспільно необхідної діяльності в процесі розподілу, обміну та споживання життєвих благ, економічний базис невиробничої сфери суспільного відтворення. Найважливішою теоретичною передумовою наукового аналізу цих відносин є чітке розмежування сфер матеріального і нематеріального виробництва, діяльності людей у кожній із них. Воно впливає на вирішення низки кардинальних теоретичних і практичних питань розвитку економіки.

Визначальною характеристикою економічного стану сфери нематеріального виробництва є її ресурсна, вартісна, соціально-економічна, інституційна та організаційна структури. Ресурсна структура характеризується складом та розподілом природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, задіяних у сфері нематеріального виробництва. Кількісний та якісний склад цих ресурсів, як і їх розподіл, залежить від конкретних природних, історичних, економічних та інших умов, рівня соціально економічного розвитку суспільства. Вартісна структура відображає співвідношення цін, кредитно-фінансових потоків, доходів і витрат суб'єктів сфери нематеріального виробництва, а також склад цін, грошової маси, бюджетів тощо. Соціально-економічна структура характеризується складом і відносинами суб'єктів власності у цій сфері, характером їх участі в суспільне необхідній невиробничій діяльності та привласненні споживчих благ інституційна структура визначається рівнем розвитку, якісним складом, взаємовпливом та взаємозв'язком діючих у сфері нематеріального виробництва інститутів (суб’єктів цієї сфери, установ, закладів, відносин між ними та суб'єктами виробничої діяльності, правил і норм, підтримуваних законом і традицією). Організаційна структура передбачає системно галузеву бідову сфери нематеріального виробництва і характеризується рівнем і характером відносин між суб'єктами діяльності в межах галузі та поза нею. Економічні дисципліни, які вивчають сферу нематеріального виробництва, є важливою складовою загальної системи економічних наук про закони, категорії та форми суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і нематеріальних благ. Кожна з цих наук має свій предмет дослідження, але, незважаючи на це, вони тісно пов'язані між собою і є системою знань, яка дає досить повне відображення структури сфери нематеріального виробництва та її ролі в суспільстві на певному етапі його історичного розвитку. Економіка невиробничої сфери вивчає специфіку вияву економічних законів та закономірностей, властивих лише сфері нематеріального виробництва, особливості формування й розвитку в ній економічних відносин. Вона розробляє також теоретичні основи раціонального ведення господарства в цій сфері, узагальнює практику господарювання, визначає шляхи найефективнішого використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.