Регіональна економіка

Регіональна економіка – галузь економічної науки, яка вивчає закони й закономірності суспільного відтворення механізм їх дії та реалізації на регіональному рівні. Виникла передусім на основі економічної географії. Оскільки складові елементи процесу відтворення – безпосереднє виробництво, обмін, розподіл, споживання предметом регіональної економіки є системні закони та закономірності властиві усім сферам відтворення на регіональному рівні загалом, у кожній із цих сфер зокрема. До них відносять закон відповідності виробничих відносин або відносин економічної власності, що формується на рівні регіонів рівню, характеру та структурі продуктивних сил, закон планомірного розвитку регіонів закон пропорційного розвитку регіонів та ін. Вони діють лише у країнах, які проводять раціональну регіональну політику (охоплює проблеми державного устрою, тобто оптимального поєднання унітаризму та федералізму, а отже, централізації та розширення прав і обов'язків регіонів у межах чинної Конституції та законодавства місцевого самоврядування й територіальної організації виконавчої влади управління економічними, соціальними, правовими, національними, культурними, ідеологічними та іншими явищами і процесами в межах окремих територій та адміністративно-територіальних одиниць з метою органічного поєднання загальнодержавних та регіональних інтересів тощо) за допомогою економічних, правових та адміністративно-організаційних важелів і методів.

Найважливіша складова регіональної політики – регіональна економічна політика, яка є базою регіональної соціальної, правової та інших форм політики і складається з регіональної інноваційної інвестиційної структурної, промислової, наукової, фінансової, кредитної, грошової та інших видів політики. Важливо, щоб у процесі їх реалізації відбувалося забезпечення міжрегіональної єдності відтворювальних макроекономічних процесів, з одного боку, та формування економічних інтересів в активній соціальне-економічній діяльності регіонів, у структурному та якісному відновленні суспільства, підвищення життєвого рівня народу – з іншого.

Системні закони та закономірності регіональної економіки в Україні в 90-х XX ст., як правило, порушувалися діями центральної влади, відсутністю раціональної регіональної політики, адекватної виконавчої бази та ін. Так, про порушення закону відповідності відносин економічної власності, що формуються на рівні регіонів, рівню й характеру продуктивних сил свідчили надмірна централізація коштів у центральному бюджеті, відсутність відповідної частки комунальної власності та підприємств регіонального підпорядкування, неоптимальне співвідношення між різними видами податків та їх акумуляцією на центральному та регіональному рівнях. Форми прояву порушення закону пропорційного розвитку регіонів значна нерівномірність у розподілі економічного потенціалу між ними (так, виробництво промислової продукції у Донецькій, Дніпропетровській та Запорізькій обл. приблизно у 6 разів перевищує аналогічні показники у Тернопільській, Херсонській та Чернігівській обл.), відсутність тенденцій до відновлювання, оптимального поєднання централізації та децентралізації в управління регіонами тощо.

До законів та закономірностей окремих сфер суспільного відтворення на рівні регіонів належать окремі закони сфери безпосереднього виробництва (закон концентрації виробництва на регіональному рівні, закон відповідності особистих та речових факторів виробництва на цьому ж рівні та ін.), сфери обміну (закономірностей ціноутворення на специфічні товари, які виробляють в окремих регіонах а також особливості дії закону вартості щодо таких видів товарів і послуг та ін.), сфери розподілу (закономірності формування вартості товару робоча сила у різних регіонах залежно від особливостей праці тощо, а отже, встановлення заробітної плати, відтворення робочої сили закономірності формування вартості та ціни на сільськогосподарську продукцію в різних кліматичних зонах і розподілу ренти та ін.). Крім законів та закономірностей окремих сфер відтворення й системних законів, до законів і закономірностей суспільного відтворення, які є предметом вивчення регіональної економіки, відносять закони окремих підсистем цілісної економічної системи, що діють на регіональному рівні особливості дії законів та закономірностей розвитку продуктивних сил (основної продуктивної сили, засобів виробництва, науки, використовуваних сил природи та ін.), техніко-економічних відносин (відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва тощо), а в єдності та взаємодії цих двох сторін – законів та закономірностей технологічного способу виробництва. В межах цього способу йдеться, зокрема, про закономірності інтеграційних процесів між регіонами або горизонтальних зв'язків за рахунок поглиблення спеціалізації й кооперування регіонів, з одного боку, та впорядкування, систематизації й поглиблення вертикальних зв'язків (зв'язків держави з регіонами на основі вдосконалення інвестиційної, податкової, зовнішньоекономічної та інших форм економічної політики) – з іншого. До особливостей дії підсистемних законів та закономірностей на регіональному рівні відносять також дію відповідних законів та закономірностей виробничих відносин, або відносин економічної власності (зокрема, особливості роздержавлення і приватизації) залежно від місцезнаходження на території регіонів об'єктів загальнодержавної, регіональної та комунальної власності, а отже, особливості управління ними, про оптимальний розподіл податків між центром та регіонами (місцеві податки, в т.ч. податки на нерухомість, на землю, закріплюються за бюджетами регіонів, подохідний податок у певній пропорції розподіляється між регіонами і центром тощо, таким чином відбувається формування якісно нової економічної, передусім фінансової, основи місцевого самоврядування), господарського механізму (на найсприятливіших для створення вільних економічних зон територіях зростає роль ринкових важелів саморегулювання й відповідно послаблюється державне регулювання та ін.).

Предмет вивчення регіональної економіки – також регіональна економічна політика та її окремі форми (структурна сільськогосподарська, бюджетна тощо), найактуальнішими проблемами якої на сучасному етапі є оптимальний розподіл власності та управління нею, поєднання централізму й децентралізму, міжрегіональної та регіональної моделі відтворюваних процесів, загальнодержавних та регіональних інтересів, раціональне співвідношення протекціонізму та лібералізації зовнішньоекономічної діяльності залежно від експортного потенціалу регіонів, особливостей захисту національного товаровиробника, створення вільних економічних зон та регіонального економічного співробітництва, встановлення паритетів цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, запровадження територіального економічного планування, розвитку інфраструктури міст (передусім великих) особливостей надання соціальних послуг та соціального захисту (залежно від темпів структурних реформ, рівня безробіття тощо), специфіки формування господарських і територіально-виробничих комплексів, раціональне розміщення продуктивних сил, удосконалення системи економічних районів. Методологічна основа вивчення регіональної економіки – діалектичний метод дослідження, передусім такі його елементи, як принцип суперечності, системний підхід та принцип історизму. За допомогою цих і а інших загальнонаукових методів (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, методу сходження від абстрактного до конкретного та ін.) досліджують внутрішні суперечності економічних законів і закономірностей, їх взаємодію, тобто процес розвитку та функціонування названих вище законів та закономірностей, форми їх вияву на регіональному рівні регіональної економіки як галузь економічної науки значною мірою базується на науково обґрунтованих концепціях економічного районування, територіально-виробничих комплексів, які передбачають впровадження найпрогресивніших форм територіальної організації продуктивних сил, енерговиробничих циклів (раціональне розміщення виробництва з погляду послідовного переходу від початкових стадій виробничого процесу – видобування корисних копалин, їх обробки тощо – до випуску готової продукції.

Теоретичним вираженням регіональної економіки в єдності предмета, методу, низки концептуальних (теоретичних) положень, раціональних форм регіональної економічної політики, комплексного вивчення практичного досвіду (в т.ч. зарубіжного) є система економічних категорій її слід розглядати не як незмінну, а як динамічну, що постійно наповнюється елементами нового змісту щодо існуючих понять і категорій та водночас розширює свій категоріальний апарат. Категорії регіональної економіки групуються навколо відповідних законів і закономірностей.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.