Довгі хвилі в економіці

Довгі хвилі в економіці – вид циклічних коливань економічної активності з амплітудою 40-60 років. Розвиток ринкової економіки відбувається циклічно. У його структурі розрізняють три види циклів короткі (3-4 роки), середні (7-11 років), довгі, або довгі хвилі в економіці.

Тривалі циклічні зміни в економіці виявив у середині XIX ст. і зробив спробу статистичне обґрунтувати їх за допомогою цінових коливань англійський економіст В. Джевонс. Вказівки на наявність таких циклів містяться в працях українського економіста М. Тугана-Барановського. Але найповніше вони описані та аргументовані російським ученим М. Кондратьєвим (учнем Тугана-Барановського) у 20-х XX ст., тому їх часто називають «хвилями (циклами) Кондратьєва». Вивчення довгих хвиль в економіці продовжили Й. Шумпетер, В. Мітчелл, Ф. Бродель, Ю. Кучинскі та ін. М Кондратьєв довів, що довгі хвилі в економіці виявляються в почерговому підвищенні та зниженні ділової активності й пов'язаної з цим відповідної зміни рівня цін і прибутковості.

Довгі хвилі в економіці складаються з двох фаз: фази піднесення (висхідна хвиля) і фази спаду (низхідна хвиля). Фаза піднесення пов'язана з масовим впровадженням нових технологій, оновленням та збільшенням виробничих фондів, зародженням і розвитком нових галузей економіки. Це сприяє розширенню інвестиційної діяльності, відкриває додаткові можливості отримання прибутку, підвищення заробітної плати. Фаза піднесення триває 25-30 років і змінюється фазою спаду, яка характеризується погіршенням умов господарювання застарілими технікою і технологіями, вичерпанням можливостей їх вдосконалення на еволюційній основі, загостренням структурної кризи в економіці, зниженням ефективності виробництва.

Матеріальна основа довгих циклів, за Кондратьєвим, – періодичне масове вибування, оновлення й розширення «основних капітальних благ», тобто елементів основного капіталу з тривалим (до 50 років) терміном функціонування. Йдеться про виробничі інфраструктурні споруди промислові будівлі, мости, дороги тощо, для спорудження яких потрібні значні кошти й тривалий час. Ці процеси зумовлені нерівномірністю розвитку НТП та його внеску в економічне зростання, чергуванням етапів поліпшення і вдосконалення існуючих технологій та етапів якісної зміни техніки, переходу до нових технологічних принципів. Водночас з розвитком технічного базису відбувається і розвиток працівника – зростання його освітнього та кваліфікаційного рівнів, підвищення продуктивності праці.

На підставі статистичного матеріалу Кондратьєв визначив такі довгі хвилі в економіці: висхідна хвиля – 1789-1814, 1849-73, 1896-1920, низхідна хвиля – 1814-49, 1873-96. Третя довга хвилі в економіці дослідження якої не зміг завершити Кондратьєв, завершилася в середині XX ст., і з початком сучасної НТР триває четверта. Отже, Кондрагьєв з'ясував довготривалий механізм періодичного оновлення ринкової системи та змішаної економіки – й технічної основи, умов виробництва й обміну, всього господарського механізму.

У 30-х XX ст. теорію довгих хвиль в економіці розвинув австрійський економіст Й. Шумпетер, доповнивши й інноваційним механізмом. За Шумпетером, довгі хвилі в економіці зумовлені також нерівномірністю процесу нововведень, зростанням чи зниженням схильності (можливості) підприємців до значних інновацій – технічних, технологічних, організаційних, випуску нових видів товарів тощо. Середні й короткі цикли розвиваються на тлі довгих хвиль в економіці, й у фазі їх спаду гостро виявляються промислові кризи. Фаза піднесення не виключає кризи, але вона виникає на тлі довготривалої зростаючої кон'юнктури і характеризується меншою тривалістю і глибиною спаду виробництва. Розуміння механізму довгих хвиль в економіці дає можливість прогнозувати економічний розвиток на тривалий період.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.