Коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання

Коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання – характерний рівень використання обладнання за часом його роботи. Коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання обчислюють діленням часу фактичної роботи обладнання у звітний період на плановий, режимний або календарний фонд часу обладнання. У такий спосіб визначають питому вагу фактично відпрацьованого часу у фонді часу. Вибір бази зіставлення визначається цілями дослідження. Характеризуючи рівень використання обладнання за часом, розрізняють такі фонди часу календарний, режимний, плановий (максимально можливий) і робочий (фонд часу фактичного використання обладнання).

Календарний дорівнює кількості годин календарного часу у звітному періоді за рік – 8760 год. (365 днів 24 год.), за місяць – 720 год. (30 днів 24 год.), його визначають за будь-який період часу – тиждень, декаду та ін. Календарний фонд часу сукупності обладнання обчислюють як добуток календарного фонду одиниці обладнання на кількість одиниць. Режимний – добуток числа одиниць обладнання на кількість робочих днів у звітному періоді й на тривалість роботи за добу, виходячи з режиму роботи підприємства. Тривалість роботи за добу дорівнює добутку встановленої тривалості робочого дня (зміни) на число змін. Віднявши від календарного фонду режимний, отримують позарежимний фонд часу, який складається з кількості верстато-годин, що припадають на позазмінний час і неробочі дні. У галузях з безперервним виробництвом режимний фонд часу збігається з календарним. Різниця між режимним фондом і кількістю верстато-годин на плановий ремонт, модернізацію та інше передбачене планом використання обладнання, а також на перебування його в резерві – це величина планового (максимально можливого) фонду часу. Робочий фонд часу – фактичне використання обладнання – визначають підсумовуванням фактично відпрацьованих годин кожною одиницею обладнання за кожний день звітного періоду або відніманням від планового фонду кількості верстато-годин внутрізмінних, цілозмінних і цілодобових простоїв. Внутрізмінні простої – це простої обладнання, що працювало за зміну (кількість верстато-годин простоїв за відпрацьовані верстато-зміни). До цілозмінних відносять простої обладнання протягом цілої зміни (число версгато-змін простоїв усередині відпрацьованих верстато-днів), а до цілодобових – простої впродовж усіх змін доби. У машинобудуванні та деяких інших галузях промисловості з перервним виробництвом робочий фонд часу поділяють на машинний (час роботи самого обладнання) і допоміжний, підготовчо-заключний час, а машинний (апаратний, агрегатний) – на корисний, протягом якого виробляється придатна продукція, і час, затрачений на виробництво браку. Рівень (коефіцієнт) використання календарного, режимного, планового і робочого фондів часу визначають як відношення часу фактичної роботи обладнання, машинного або корисного часу до відповідного фонду. Ці показники для однотипного обладнання можна порівнювати, беручи різні цехи одного підприємства, різні підприємства однієї галузі або різні галузі народного господарства, роблячи висновки про рівень використання виробничих можливостей підприємства чи галузі та про доцільність планування використання обладнання. Показником, що найповніше характеризує результат використання обладнання за часом, є коефіцієнт використання календарного фонду обладнання, обчислений за машинним часом. Повним його можна назвати тому, що, з одного боку, в ньому враховано лише час, протягом якого обладнання ефективно діє на предмет праці, а з іншого — знаменник цього відношення характеризує всю суму часу, яким володіла ця сукупність обладнання впродовж періоду, що обчислюється.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.