Коефіцієнт трудової участі

Коефіцієнт трудової участі – узагальнюючий показник внеску окремого працівника у результати праці трудового колективу. Коефіцієнт трудової участі визначають за системи колективної оплати праці. У ньому синтезуються позитивні й негативні, кількісні та якісні властивості процесу праці кожного індивіда. Позитивні – майстерність, наявність двох і більше професій, ініціативність, висока якість виготовленої продукції, відсутність прогулів тощо, негативні – порушення трудової й технологічної дисципліни, низька якість виконуваних робіт, прогули, неналежний догляд за технікою та ін.

Найповніше коефіцієнт трудової участі визначають за допомогою аналітичної оцінки робіт з використанням методу оцінювання в балах. Він передбачає низку факторів, за якими оцінюють різні види робіт на різних підприємствах в тих чи інших галузях промисловості і шкалу оцінки цих факторів відповідно до ступеня їх складності та значення кожного фактора. Так, у системі НЕМА (розробленої у США в 1937) існує 11 факторів оцінювання робіт, поділених на 4 групи (кваліфікація, розумові й фізичні зусилля, відповідальність, умови праці). Кожний фактор має 5 ступенів оцінювання. Найменш складну працю оцінюють у 100 балів, найскладнішу – у 500. Відповідно до шкали, комісія фахівців оцінює в балах усі види робіт, які відтак групують за розрядами заробітної плати. У різних галузях промисловості й на різних підприємствах кількість розрядів робіт неоднакова. Так, у сталеплавильній промисловості США – 31, в автомобільній – від 14 до 18 розрядів. До першого розряду відносять роботи найбільшої складності. Грошову оцінку робіт, що входять до кожного з розрядів, встановлюють з урахуванням співвідношення їх оцінок у балах. Такі оцінки використовують для визначення міжрозрядних тарифних коефіцієнтів. Для отримання основної тарифної ставки працівник повинен виконувати роботу із заздалегідь визначеною нормативною інтенсивністю. Для ретельного вивчення якості праці та якості працівника існує система оцінювання заслуг, згідно з якою для кожного фактора, що оцінюється (продуктивність праці, професійні знання, надійність, ставлення до роботи та ін.), розробляють шкалу оцінок працівників у балах. Оцінка заслуг передбачає такі показники, як відданість фірмі, готовність до співпраці тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.