Землерозпоряджання

Землерозпоряджання – визначення напрямів використання землі відповідно до об'єктивних чинників та інших суспільних цілей. Суб'єкти землерозпорядження (у межах своїх компетенцій) – усі суб'єкти землеволодіння.

Землерозпоряджання в Україні вирішує такі завдання: задоволення потреб суспільства в необхідних земельних ресурсах, раціональне використання земель та підвищення їх ефективності, збереження й поліпшення земель. Землерозпоряджання відображає суспільний лад країни, ефективні форми господарювання на землі, земельне законодавство.

Головна проблема землерозпоряджання – погодження напрямів використання земельних угідь і природних ресурсів (доцільне виділення земель сільськогосподарського призначення для добувних галузей, під промислові зони, населені пункти, розміщення шляхів та ін.). Будучи проміжною ланкою між землеволодінням і землекористуванням, землерозпоряджання відіграє важливу роль у процесі привласнення – виявляє мету (і сутність) землі. Від того, як власник землі розпорядиться нею, які напрями використання визначить, кому буде доручено користуватися землею, про досягнення яких цілей буде домовлено із землекористувачами, визначальною мірою залежатиме, що матиме суспільство з землі, якими будуть впливи землегосподарства на довкілля, як збережеться земля для прийдешніх поколінь.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.