Абсолютна земельна рента

Абсолютна земельна рента – форма земельної ренти, яку сплачують власникові за ділянку землі незалежно від плодючості й місця розташування. Абсолютна земельна рента – економічна форма реалізації монополії приватної власності на землю її джерело – надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції і суспільною ціною виробництва), а умова виникнення – значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві з розгортанням НТР в сільському господарстві, а також монополізацією агробізнесу, інтеграцією сільського господарства з переробними галузями промислове є її формуванням агропромислового комплексу тощо відбувається поступове зближення органічної будови капіталу сільського господарства з промисловістю. Це зумовлює дію тенденції до зменшення абсолютної земельної ренти.

Повному вирівнюванню органічної будови капіталу сільського господарства з промисловістю перешкоджає сезонний характер виробництва а отже, й сезонний характер використання сільськогосподарської техніки, значна віддаленість багатьох ферм від ринків збуту, що призводить до зростання питомої ваги транспортних засобів серед знарядь праці. Крім того, НТР ще не охопила більшості країн світу або охопила далеко не повною мірою. Тому органічна будова капіталу в сільському господарстві таких країн нижча, ніж у промисловості, що зумовлює існування в них абсолютної земельної ренти.

Оскільки органічна будова капіталу в сільському господарстві розвинутих країн піднялася до рівня промисловості і навіть перевищила його, то деякі економісти ще майже три десятиліття тому стверджували про зникнення цієї форми земельної ренти. Другою умовою її зникнення вважають значні дотації держави сільськогосподарським товаровиробникам та істотну модифікацію внаслідок цього процесу ціноутворення. Такий підхід до проблеми існування абсолютної земельної ренти враховує лише умови її виникнення, а не причину, яка є вагомішим чинником, ніж умова. Крім того, цей підхід ігнорує наявність орендної плати за землю. Так, у США вона становить до 10% ринкової вартості, або в середньому 350-400 дол. за гектар щорічно, у Канаді на оплату оренди витрачається 40-45% вирощеного врожаю, у Франції – до 1/3 врожаю. Тому аграрна політика в розвинутих країнах світу передбачає поступове перетворення фермерів-орендарів на власників землі через механізм викупу що, у свою чергу, зумовить зменшення державних дотацій у сільське господарство зниження цін на продукцію.

У разі приватизації землі в Україні, перетворення землі на товар істотний вплив на процес ціноутворення матиме орендна плата. Це призведе до значного зростання цін на сільськогосподарську продукцію, яке може бути нейтралізоване значним зростанням продуктивності праці та рентабельності сільськогосподарського виробництва. Що стосується дотацій сільськогосподарському виробництву, то вони надаються з державного бюджету, у той час як земельна рента є результатом реалізації власності на землю. Коли власником землі є держава, отримана нею земельна рента може використовуватися для надання дотацій землекористувачам. В усіх інших випадках вона привласнюється землевласниками.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.