Особливості права володіння земельними ділянками

Легального визначення володіння як складової права власності не існує. У спеціальній літературі існують різноманітні визначення права володіння земельними ділянками. Так, право володіння визначається як право власника

• «здійснювати господарське панування над земельною ділянкою і поширювати свою владу на всіх інших осіб, усуваючи їх від привласнення її корисних властивостей» (І.І. Каракаш);
• «гарантована Конституцією України свобода особи, яка полягає у можливості і здатності особи у встановленому порядку набути у власність земельну ділянку згідно з функціональним призначенням у визначених розмірах, а також зайняти її шляхом виконання юридичних дій щодо встановлення межових знаків у натурі (на місцевості) і не допускати будь-яких посягань з боку третіх осіб на володіння землею, крім випадків, передбачених законом» (В.В. Носік).

У доктрині цивільного права право володіння традиційно розглядається як юридично забезпечена можливість господарського панування власника над річчю, або усвідомлена юридично гарантована можливість мати річ під своїм пануванням. Таким чином, визначення права володіння містить у собі два критеріїв: фактичний (фактична можливість мати річ під своїм пануванням, в римському праві та вольовий {усвідомлення можливості і бажання панування надріччю в своїх інтересах).

Ми приєднуємось до останнього, випробуваного протягом тисячоліть, визначення. Слід, проте, звернути увагу на специфіку його застосування у випадку із таким особливим майном, як земельна ділянка. Йдеться, насамперед, про фактичний критерій володіння. Специфіка земельної ділянки як об'єкту права власності полягає у тому, що земельна ділянка, з одного боку, «за визначенням» не може бути переміщена у просторі, з іншого боку, «фактичне панування» над земельною ділянкою є умовністю.

Слід сказати, що таку умовність визнавало ще римське цивільне право, за яким володіння могло утримуватися без фактичного панування, лише волею під час відсутності власника.

Виходячи із сказаного, щодо земельної ділянки фактичне позбавлення власника володіння неможливе, і будь-які фактичні порушення права власності на земельну ділянку (т.з. самовільне захоплення) не можуть бути поєднані із позбавлення права володіння, а є за своєю природою лише обмеженням прав власника. А отже, і захищатися проти таких порушень слід негаторним, а не віндикаційним позовом. Така позиція підтверджується судовою практикою. Натомість, позбавлення володіння може бути юридичним, наприклад, шляхом неправомірного оформлення правоустановчих документів на іншу особу, шляхом внесення невірних даних до реєстру тощо.