Право приватної власності на землю
В результаті перерозподілу земель в процесі земельної реформи у приватну власність громадян передано 50,7 % земель України, 0,2 % земель - у власність юридичних осіб.
Суб'єктами права приватної власності на землю є громадяни та юридичні особи (ст. 80 ЗКУ). З урахуванням змісту ст. 81 та ін. норм ЗКУ, це положення слід розуміти розширено, оскільки суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Законодавство визначає, які земельні ділянки можуть належати кожному із перерахованих суб'єктів.
Щодо громадян України обмеження по об'єктному складу земель, що можуть перебувати у їх власності, практично відсутні (див. ч. 1 ст. 81 ЗКУ).
Іноземні громадяни та особи без громадянства, відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗКУ, «... можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності».
З ч. 4 ст. 81, ст. 145 ЗКУ випливає, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення ці особи також мають право набувати, проте лише у спадщину, і протягом року зобов'язані їх відчужити. У разі невиконання цієї вимоги настають передбачені п. «д» ст. 143 ЗКУ наслідки, а саме, право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене.
Ч. 2 ст. 82 ЗКУ передбачає, що іноземні юридичні особи "... можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:
- у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;
- за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.»
Правила щодо набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення у спадщину, передбачені ч. 4 ст. 82 ЗКУ, ідентичні тим, що встановлені для іноземних громадян та осіб без громадянства.
Ч. 3 цієї ж статті визначає, що спільні підприємства (засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб) «... можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.»
На наш погляд, при поділі юридичних осіб на види (юридичні особи [України], іноземні юридичні особи, спільні підприємства) у ЗКУ законодавець закріпив автономне розуміння національності юридичної особи (за колом засновників), незалежне від змісту аналогічних понять у ЦКУ та ПСУ. Також при тлумаченні ст. 82 ЗКУ, як видається, слід виходити із того, що проведена класифікація охоплює всі юридичні особи. Тому юридичні особи, засновані в Україні іноземними юридичними та фізичними особами, на наш погляд, слід вважати іноземними юридичними особами. Разом із тим, дане питання у доктрині є дискусійним, у спеціальній літературі висловлюються й інші погляди на тлумачення положень ст. 82 ЗКУ.
П. 13 розділу X «Перехідні положення» ЗКУ передбачає загальне обмеження для всіх суб'єктів права приватної власності: «На період до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом».
Розширення кола суб'єктів приватної власності на землю за рахунок включення до нього юридичних осіб – новела чинного ЗК, яка, проте, лише закріпила уже існуючу ситуацію, коли на порушення Попереднього ЗКУ Указами Президента України («Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню» від 29.12.1993 № 612, «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності"» від 12.07.1995 № 608, «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 19.01.1999 № 32), а також відповідно до ЗУ «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» від 14.09.2000, право власності на земельні ділянки визнавалося за юридичними особи України.