Особливості змісту права власності на землю

Зміст права власності на землю (земельну ділянку) складають повноваження з володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою (ст. 78 ЗКУ, ст. 317 ЦКУ).

Зазначимо. У правовій доктрині неодноразово висловлювалися думки, за якими зміст права власності не може бути описаних "класичною тріадою" (правомочностями володіння, користування та розпорядження). Так, на думку В.В. Носіка, зміст суб'єктивного права власності крім «тріади» «може включати також управління, регулювання, захист землі в межах існуючих кордонів, захист суб'єктивного права власності, гарантування, охорону грунту, обмеження права власності тощо».

Ч. 1 ст. 90 ЗКУ містить перелік прав власника землі:

• продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
• самостійно господарювати на землі;
• власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
• використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
• на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
• споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Перераховані права в основному охоплюються змістом права власності, а саме, правомочностями володіння, користування та розпорядження. З іншого боку, деякі зі згаданих у ст. 90 прав залишаються поза межами класичної тріади, проте водночас, їх не можна вважати і складовими права власності (наприклад, право на відшкодування збитків, або право використовувати корисні копалини, торф, лісові насадження тощо).