Особливості права розпорядження земельними ділянками

Легальне визначення права розпорядження земельними ділянками у законодавстві України відсутнє. У спеціальній літературі право розпорядження земельними ділянками визначається по-різному:

• на думку П.Ф. Кулинича, право розпорядження земельною ділянкою – «законодавчо закріплена можливість власника земельної ділянки вирішувати її юридичну долю шляхом вчинення дій, які не суперечать нормам чинного законодавства»;
• І.І. Каракаш вважає, що право розпорядження земельною ділянкою – це «визнання за власником гарантованих законом можливостей здійснення дій, спрямованих на встановлення правової належності та визначення юридичної долі земельної ділянки».

В доктрині Цивільного права усталилося розуміння права розпорядження як юридично забезпеченої можливості визначати подальшу долю речі шляхом вчинення щодо неї юридичних актів. Останнє визначення, на нашу думку, є найбільш привабливим з огляду на його точність та лаконічність. Між тим, право розпорядження земельними ділянками має і певні особливості. Законодавством передбачені:

• особливі правила відчуження земельних ділянок;
• особливі правила надання земельних ділянок в користування;
• особливі правила щодо обмеження та обтяження права власності за волею власника;
• пошкодження і тим більше знищення земельних ділянок заборонене і тягне юридичну відповідальність;
• особливий порядок зміни цільового призначення земельних ділянок (див. ст. 20 ЗКУ, «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб»).