Право концесійного землекористування

Концесія як форма підприємницької діяльності властива використанню природних об'єктів та освоєнню їх ресурсів. Вона була відома дореволюційному законодавству і здійснювалась на практиці, у тому числі на території сучасної України, при освоєнні природних багатств у видобувній промисловості, розробці лісових ресурсів, використанні земельних площ для дорожнього будівництва тощо. Концесійна форма використання природних ресурсів іноземними суб'єктами права існувала й у радянський період до другої половини 30 років минулого століття. Проте зі зміцненням позицій права виключної державної власності на землю та інші природні ресурси вона була заборонена. Нині концесійна діяльність відроджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ЗК для здійснення концесійної діяльності концесіонеру надаються в оренду земельні ділянки в порядку, встановленому ЗК. Із змісту цієї норми випливає, що для концесійної діяльності земельні ділянки надаються в оренду. Проте концесія не тотожна звичайній оренді землі, і тому концесійне використання земельних ресурсів відрізняється від орендного землекористування.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про концесії" концесія визначається як надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкту концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику. У цьому законодавчому визначенні концесії містяться деякі юридичні складові оренди, але не усі вони збігаються з аналогічними ознаками оренди землі.

Такі складові концесії, як договірні засади її виникнення, платне і строкове володіння і користування (експлуатація) об'єктом концесії, наближають її до орендних відносин. Проте навіть у них можна знайти ознаки, що відмежовують концесію від оренди, не говорячи вже про інші розходження між ними. Так, згідно зі ст. 1 розглядуваного Закону договір концесії або концесійний договір, відповідно до якого орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній і строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створювати (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та здійснювати управління ним відповідно до закону з метою задоволення громадських потреб.

У наведених визначеннях Закону "Про концесії" зафіксовано декілька важливих особливостей концесійного використання земельних ресурсів. По-перше, концесієдавцем може бути уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, а, отже, земельна ділянка як об'єкт концесії належить на праві державної або комунальної власності. По-друге, концесіонером може бути тільки вітчизняний або іноземний суб'єкт підприємницької діяльності. Тому, і земельна ділянка надається тільки для такої діяльності. По-третє, на відміну від всіх інших видів підприємницької діяльності, яка здійснюється з метою одержання прибутку, метою концесійної діяльності є задоволення громадських потреб.

Окрім того, своє відображення в Законі "Про концесії", знайшли і інші особливості, зокрема у вимогах до концесієдавця і концесіонера. Концесієдавцем може бути орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору. Концесіонером є суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до закону на підставі договору отримав концесію.

Певні особливості вбачаються і в об'єктах, які можуть надаватися у концесію. Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону "Про концесії" у концесію можуть надаватися об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності у визначених сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об'єднаннями). Об'єктами, які можуть надаватися у концесію з наданням земельних ділянок, можуть бути об'єкти у таких сферах господарської діяльності: водопостачання, відведення та очищення стічних вод; надання послуг міським громадським транспортом; збирання та утилізація сміття; надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла; будівництва та експлуатації автомобільних доріг, об'єктів дорожнього господарства та інших дорожніх споруд; будівництва та експлуатації шляхів сполучення; будівництва та експлуатації вантажних і пасажирських портів; будівництво та експлуатація аеропортів; надання телекомунікаційних послуг, у тому числі з використанням телемереж; транспортування та розподілу природного газу; виробництва або транспортування електроенергії; будівництва жилих будинків; надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері; використання об'єктів соціально-культурного призначення (за винятком тих, що розташовані у рекреаційних зонах); створення комунальних служб паркування автомобілів; будівництва та експлуатації готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та інших відповідних об'єктів туристичної індустрії.

Об'єктами права державної чи комунальної власності, які надаються у концесію, є: майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що забезпечують комплексне надання послуг у сферах діяльності; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг по задоволенню громадських потреб у певних сферах діяльності; спеціально збудовані об'єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення громадських потреб у відповідних сферах діяльності, визначених законом. Концесія може надаватися на окремі види підприємницької діяльності у сферах визначених законом видів господарської діяльності. Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідні земельні ділянки, вони надаються у користування концесіонеру на умовах оренди на строк дії концесійного договору, відповідно до положень ЗК.

Об'єкти права державної чи комунальної власності, надані у концесію, не підлягають приватизації протягом дії концесійного договору. У разі прийняття після закінчення строку дії концесійного договору рішення про приватизацію майна об'єкта, що надавався у концесію, у колишнього концесіонера виникає право на викуп цього майна згідно з визначеними умовами приватизації, якщо ним у зв'язку з виконанням умов концесійного договору створено (побудовано) це майно або здійснено його поліпшення вартістю не менш як 25% вартості майна на момент приватизації.

Слід зазначити, що до прийняття законів "Про концесії" та "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг" такі об'єкти надавалися в концесію на підставі указів Президента України. Нині діє постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. № 2293 "Про затвердження Переліку об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію". Зазначена постанова розширює коло об'єктів, які можуть надаватися в концесію, магістралями автодорожнього будівництва, комплексами дорожнього сервісу, об'єктами енергетики та незавершеного будівництва. Продовжується також використання концесійних засад у сфері автодорожнього будівництва, про що свідчить Указ Президента України від 29 січня 2008 р. № 62/2008 "Про деякі заходи щодо розвитку автомобільних доріг в Україні". При цьому умови надання земельної ділянки відносяться до істотних умов договору концесії.

Згідно зі ст. 9 Закону "Про концесії" концесійний договір укладається на строк, визначений у договорі, який має бути не менше 10 років та не більше 50 років. Таким чином, строк короткострокового концесійного використання земельних ділянок у два рази перевищує строк короткострокової оренди землі, що не відповідає ні вимогам ч. 5 ст. З зазначеного Закону, ні положенням ЗК.

Для здійснення певних видів концесійної діяльності Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися типові концесійні договори, наприклад Типовий концесійний договір, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 643 і Типовий концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1519.

Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна ділянка, до концесійного договору додається договір оренди земельної ділянки. Якщо концесіонер здійснює підприємницьку діяльність, яка згідно з законодавством України підлягає ліцензуванню, обов'язковість одержання концесіонером в установленому порядку відповідної ліцензії включається в істотні умови концесійного договору.

Згідно із ст. 20 Закону "Про концесії" передача об'єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей об'єкт до концесіонера та не припиняє права державної або комунальної власності на ці об'єкти. Майно, створене на виконання умов концесійного договору, є об'єктом права державної чи комунальної власності. Водночас у Законі закріплено, що майно, яке придбав концесіонер на виконання умов концесійного договору, належить йому на праві власності та може переходити у власність держави або територіальної громади після закінчення строку дії концесійного договору відповідно до умов, передбачених законом та концесійним договором.

Концесіонеру належить право власності на прибуток, отриманий від управління (експлуатації) об'єкта концесії, а також на продукцію, отриману в результаті виконання умов концесійного договору. Концесіонер має право відповідно до умов концесійного договору за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення майна, отриманого в концесію. Проте право власності на поліпшене, реконструйоване та технічно переоснащене майно залишається відповідно за державою або територіальною громадою. При цьому концесіонер має право на адекватне і ефективне відшкодування витрат, зроблених у зв'язку із поліпшенням майна, отриманого в концесію, за рахунок отриманого прибутку, якщо інше не передбачено концесійним договором.

Усе викладене дозволяє зробити висновок про те, що концесійне землекористування є самостійним видом строкового та платного володіння і користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на підставі договору концесії.