Концепції «великого поштовху»

Концепції «великого поштовху» – сукупність ідей, положень га відповідних методологічних принципів, згідно з якими для виходу економіки слаборозвинутих країн із фази депресії та для стійкого економічного зростання необхідні значні інвестиції в народне господарство, що формуються внаслідок примусової податкової та грошово-кредитної політики держави. Прихильниками цієї концепції в різних її варіантах були П. Розенштейн-Родан (у 40-х XX ст..), Г. Зінгер, Р. Нуркле та інші (в 50–60-х). Вони вважали, що ринок неспроможний забезпечити модернізацію слаборозвинутих країн і доводили необхідність державного втручання в економіку, передусім для забезпечення стабільних інвестиційних потоків. Мінімальний розмір інвестицій, який забезпечує економічне зростання (а отже, перехід кількості в якість), на їхню думку, – 12-15% від національного доходу інвестування менших коштів забезпечує лише поточне споживання, особливо в умовах зростання населення. Кількісна характеристика доцільності таких обсягів інвестицій підтверджена практикою. Характеризуючи імпорт капіталу, представники концепції «великого поштовху» абстрагувалися від неоколоніалістського характеру цих процесів, передусім з боку ТНК. Вони також обстоювали необхідність впровадження соціалістичного планування.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.