Концепції соціального конфлікту

Концепції соціального конфлікту – соціологічні (в т.ч. економічні) теорії, які досліджують сутність конфлікту, його роль у соціально-економічному розвитку та шляхи вирішення. Більшість науковців (М. Вебер, Т. Веблен, К. Маркс, Ф. Енгельс, Г. Спенсер та ін.) розглядала конфлікт як об'єктивно неминуче явище і стимул соціально-економічного розвитку. Маркс характеризував його як одну з фаз еволюції суперечностей (зокрема економічних).

Значна частина західних учених у своїх працях розвинула ідеї англійського вченого Ч. Дарвіна про конфлікти як форму вияву соціального відбору і Спенсера про те, що конкуренція відіграє в суспільстві таку саму роль, як теорія природного відбору у Дарвіна. Інші теоретики (Г. Зіммель, Л. фон Візе та ін.) не погоджувалися з тлумаченням конфліктів як вияву природного відбору й обстоювали можливість їх урегулювання за допомогою соціальних інститутів, досягнення соціальної згоди і навіть дружньої угоди. Водночас американський соціолог Р. Парк вважав, що конфлікт може сприяти взаємним контактам і співробітництву. Інший американський соціолог Л. Козер називав конфлікт важливим елементом соціальної взаємодії і виділяв у ньому суб'єктивний та об'єктивний аспекти. Суб'єктивно конфлікт відображає прагнення і почуття окремих індивідів або соціальних груп; об'єктивно – означає боротьбу за власність і владу. Значно раніше аналогічно визначав природу конфлікту німецький соціолог та економіст Вебер. Маркс, Енгельс, а відтак і Ленін вважали, що конфлікт як фаза суперечності з антагоністичною формою руху протилежних сторін властивий лише експлуататорським суспільно-економічним формаціям. На противагу їм німецький філософ і соціолог Р. Дарендорф переконував, що конфлікти існують у будь-якому суспільстві, оскільки спричинені поділом його на класи, намаганням залежних класів протистояти відносинам панування і підкорення. Водночас сучасне західне суспільство, на його думку, спроможне вирішити їх завдяки конкуренції між індивідами, соціальними групами і класами. На відміну від Леніна, який вважав боротьбу постійною, а єдність тимчасовою у розвитку суперечностей, багато сучасних науковців розглядає конфлікт як тимчасове явище, а злагоду – як постійне.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.