Концепція суспільного вибору

Концепція суспільного вибору – це концепція, згідно з якою аналіз процесу прийняття політичних рішень здійснюється політико-економічними методами. Її основоположник – американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки Дж. Бюкенен.

Відповідно до концепції суспільного вибору, аналіз політики – різновид аналізу ринку. Державний сектор економіки, на думку Бюкенена, досягнувши певних розмірів, починає розвиватися сам по собі, на основі внутрішньої логіки під дією політичних механізмів прийняття рішень. Критерій ефективності та справедливості політичної системи, за Бюкененом, – поширення правил економічної гри на мікроекономічному рівні на політичний процес. Процес прийняття політичних рішень слід аналізувати на основі тих самих підходів, що й аналіз поведінки індивідів і підприємств на ринку.

Якщо споживачі розподіляють свої доходи на купівлю різних товарів таким чином, щоб мати максимальну корисність, а фірми спрямовують зусилля на максимізацію прибутку, то політики й адміністратори приймають рішення, керуючись такими ж принципами, тобто прагнуть задовольнити передусім власні інтереси, отримати якнайбільше голосів виборців. Тому рішення, які вони приймають, не завжди є раціональними з погляду економічних підходів.

Аналіз політики, на думку авторів концепції суспільного вибору, необхідно здійснювати як різновид аналізу ринків, де співвідношення між лобістськими організаціями та угрупованнями і групами виборців, які прагнуть вигод, та політиками, які прагнуть до максимізації голосів, визначають політичні рішення й обсяг державного сектора економіки. Концепція суспільного вибору, аналізуючи соціально-економічні явища й політичні процеси, які частково є предметом дослідження політичної економії, а частково – соціології та політології, сприяє глибшому і всебічному дослідженню діалектики об’єктивного та суб’єктивного в суспільних явищах. Вона наголошує на необхідності поглибленого аналізу всього спектра інтересів, процесу їх виникнення, розвитку, взаємодії, боротьби та відображення в політичному процесі, зокрема інтересів нечисленної, але впливової суспільної групи – політичної еліти, яка за певних обставин здатна нав’язати суспільству свої власні інтереси й видавати їх за суспільні.

Концепція суспільного вибору не враховує, однак, закономірностей та суперечностей політичної системи, яка хоч у кінцевому підсумку і визначається економічною системою, але має значну відносну самостійність і активно впливає на економіку. Тому прийняття політичних рішень не може бути тотожним ринковому механізму. Таке твердження – механічна екстраполяція особливостей господарського механізму на політичні процеси. Однією з істотних відмінностей політичних процесів є значно більша роль свідомого, суб’єктивного фактора порівняно з економічними процесами, що виявляється, зокрема, у посиленні впливу політичних партій на прийняття політичних рішень. Вагомий вплив на політичний механізм має ідеологія та інші надбудовні чинники.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.