Концепція «спонтанного порядку»

Концепція «спонтанного порядку» – це концепція, згідно з якою економічна система є настільки складною, що людський розум не в змозі її осягнути й пізнати об’єктивні економічні закони, а тому найкращим методом її регулювання є «невидима рука» А. Сміта. Висунута американським економістом, лауреатом Нобелівської премії Ф. Хаєком.

Порядок в суспільстві, на думку Хаєка, може створюватися свідомо або складатися стихійно. Особливість «спонтанного порядку» в тому, що він утворюється еволюційним шляхом як непередбачуваний, несвідомий результат свідомих дій багатьох людей, які реалізують свої приватні інтереси, тобто є продуктом людських дій, а не продуктом людського розуму. «Свідомий порядок», за Хаєком, – моноцентричний, а спонтанний – поліцентричний. Перший орієнтує на виконання визначених планів і завдань; другий – зорієнтований на реалізацію приватних інтересів та прагнень. Серцевина спонтанного порядку – економічна свобода особи та конкуренція.

Концепція «спонтанного порядку» активно використовувалася в теоретичній та політичній боротьбі проти кейнсіанства, соціал-демократичних та інших концепцій, а також теорій протекціоністського, націоналістичного спрямувань. У ній, по-перше, однобічно тлумачиться сама конкуренція, оскільки ігноруються негативні риси конкурентної боротьби (розорення дрібних товаровиробників, поступове посилення майнової та соціальної диференціації, безробіття та ін.), а до уваги беруться лише її позитивні риси; по-друге, перебільшується роль конкуренції у встановленні ринкової рівноваги, що здебільшого відповідає реаліям минулих століть; по-третє, не враховано руйнівного характеру вільної торгівлі для країн з низькою конкурентоспроможністю вітчизняного виробництва (історичний досвід засвідчує послаблення політики протекціонізму наймогутнішими країнами світу із зростанням конкурентоспроможності їх товарів на світовому ринку); по-четверте, суспільство розглядається як арифметична сума окремих індивідів, що було характерно для того періоду розвитку капіталістичного суспільства, коли не існувало класів, політичних партій, профспілок та інших політичних і громадських об’єднань; щодо економічних інтересів такий підхід означає існування лише індивідуальних інтересів, а отже, відсутність колективних та суспільних; по-п’яте, позаісторичний підхід до ролі держави в економіці, відведення їй лише функцій «нічного сторожа» (захисники приватної власності, вільної конкуренції та ін.).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.