Економічна концепція нації

Економічна концепція нації – це спосіб пізнання, сукупність ідей та поглядів щодо виникнення та економічної сутності нації. Стосовно виникнення нації розрізняють:

• психологічне тлумачення (його представники – австрійський філософ О. Бауер, французький філософ Е. Ренан та ін. – розглядали націю як результат спільного характеру та психології людей і народів, узгодженої різними поколіннями),
• етатистське тлумачення (виникнення нації його прихильники пов’язують з появою та розвитком держави),
• культурницьке тлумачення (нація розглядається як результат спільної національної культури, зокрема мови).

Ці погляди абстрагуються від економічного аспекту проблеми (лише опосередковано й частково він представлений в етатистській теорії).

Досліджуючи економічну сутність нації, класики економічної теорії, зокрема Д. Рікардо, визначали її як географічний простір з природними факторами, ґрунтами різної родючості. Пов’язуючи націю передусім з факторами виробництва, деякі автори (насамперед англійський економіст Дж. Мілль) вважали її певним регіоном, у межах якого фактори виробництва є мобільними, але ця мобільність обмежується державними кордонами. В працях Б. Оліна, навпаки, нація та регіон характеризуються як центри щодо нерухомих факторів виробництва.

Інший напрям тлумачення економічної сутності нації – спроба класифікувати її як певну цінову систему, пов’язану з проблемою ринків та рухом золота. Обидва різновиди економічного тлумачення нації різною мірою (найбільше той, що пов’язує її з ринками) помилково абстрагуються від комплексної характеристики економіки (тобто як певної сукупності виробничих відносин, або відносин економічної власності, з одного боку, та господарства певної країни – з іншого). У свою чергу, господарство країни конкретизується в єдності продуктивних сил і виробничих відносин, речовою формою яких є суспільний поділ праці. Саме його покладено в основу товарно-грошових відносин, формування єдиного внутрішнього ринку, в т.ч. обміну, тому певний регіон країни пов’язаний із сусідніми ринками, а внутрішній ринок держави – з ринками інших країн.

В історико-економічному тлумаченні німецький економіст К. Каутський основними ознаками нації називав наявність загальної території, спільної мови і традицій, з-поміж яких найважливішими вважав спільну територію і мову. В.Ленін визначав націю як неминучий продукт і неминучу форму епохи суспільного розвитку, зокрема формування буржуазних зв’язків, у т.ч. національних ідей. В історико-економічному аспекті у визначенні нації органічно поєднуються базисні та надбудовні елементи. До комплексної характеристики перших наблизився К. Каутський, називаючи наявність загальної території та спільність економічного життя. Водночас така ознака нації, як спільність економічного життя, є надто аморфною, оскільки поняття «економіка» розглядається навіть як наука про господарство, а категоріальне визначення економічного життя загалом відсутнє. Тому логічніше стверджувати про наявність загальної території, на якій формується і розвивається певна конкретна національна економічна система. Основними складовими підсистемами її є продуктивні сили, економічні відносини, що формуються в єдності та взаємодії техніко-економічних відносин (концентрований вияв яких – суспільний поділ праці в межах національних кордонів у загальній, частковій або особливій та одиничній формах), організаційно-економічних та виробничих відносин (відносин економічної власності) і господарський механізм.

Конкретизуючи основні ознаки економічної сутності нації, слід виділяти серед продуктивних сил людину (основну продуктивну силу), а в межах системи економічних відносин – людину економічну в діалектичній єдності людини-працівника і людини-власника, відповідні потреби та інтереси.

Похідні ознаки економічної нації у сфері надбудовних відносин – спільність мови, культури, психології, ідей, історії та ін. Як і всі інші економічні категорії, категорія «економічна нація» є історичним поняттям, одна з вимог якого – певна плинність, динамізм основних ознак. Так, на етапі становлення нації її домінуючими ознаками є спільність території та окремих сторін економічної системи (передусім суспільного поділу праці в межах національних кордонів, що зумовлює виникнення та розвиток товарно-грошових відносин, концентрованим виявом яких є єдина національна валюта, центральний банк як суб’єкт господарського механізму). За інтенсивної інтернаціоналізації продуктивних сил і техніко-економічних відносин (а в їх єдності – технологічного способу виробництва) послаблюється значущість спільної території та спільність окремих рис економічної системи й посилюється роль інших її аспектів (передусім спільних економічних потреб та інтересів) і надбудовних сторін – спільність мови, національної ідеї (в єдності економічного та неекономічного аспектів), менталітету, історії, а також соціальних та політичних інститутів, національної символіки та ін. Таким чином, системне визначення сутності нації передбачає комплексну характеристику цієї категорії в економічному, соціальному (наявність основних класів), політичному, правовому (наявність чинного національного законодавства), культурному, духовному (дух нації), психологічному, ідеологічному та інших аспектах.

За інтенсивної інтернаціоналізації продуктивних сил і економічних відносин, зокрема міжнародної міграції робочої сили, на спільній території можуть проживати дві й більше націй, одна з яких переважно є корінною, що послаблює значущість такої ознаки нації в економічному сенсі, як спільність території.

З урахуванням зазначеного сучасна нація – це населення, що проживає здебільшого на одній території (в регіоні), об’єднане спільними продуктивними силами (передусім економічними потребами та інтересами індивідів, трудових колективів і суспільства), суспільним поділом праці, відносинами економічної власності, товарно-грошовими відносинами (насамперед єдиною валютою), а також національним господарським механізмом. Внутрішньою сутністю нації економічної є населення, що проживає здебільшого на одній території, об’єднане спільними продуктивними силами, економічними відносинами й господарським механізмом, до складу якого входять базисні та надбудовні елементи (наприклад, національне законодавство).