Концепція ідеальних типів господарства

Концепція ідеальних типів господарства – це теорія, створена західнонімецькими економістами в 40-х XX ст., в якій глибоко і всебічно проаналізовано ідеальні типи господарства центрально-кероване та ринкове (цінове). Фундатором і найвидатнішим представником концепції ідеальних типів господарства був німецький економіст В. Ойкне. Ідеальні типи господарства, на його думку, ніколи не існують у чистому вигляді, але будь-яка конкретна господарська система тяжіє до одного з них. Для форми економічного порядку, властивої центрально-керованій економіці, характерним є те, що плани окремих суб'єктів господарювання та домашніх господарств «не складаються самостійно і не взаємопов'язуюгься між собою за допомогою цін».

Рішення що, де, скільки і як виробляти, а також як здійснюватиметься розподіл створеного продукту, приймають центральні органи державного управління Ойкен наголошував, що центрально-керована економіка може функціонувати й за домінування приватної власності, як це було в Німеччині в 30-40-х, а не лише на базі державної. Для централізованого планування характерними і необхідними є стандартизація, уніфікація та нормування, а виробництво виводиться з-під контролю споживачів. Характерна риса центрально-керованого господарства – збільшення капіталовкладень у галузі, що виробляють засоби виробництва. Централізоване управління породжує також гігантоманію, оскільки вона полегшує контроль за підприємствами. За центрально-керованої економіки влада центрального управління поширюється також на розподіл, який фактично витісняє обмін. Вартісні категорії та важелі, передусім ціни, перестають виконувати свої функції. Зокрема, ціни не відображають факту обмеженості ресурсів, що унеможливлює господарську діяльність на принципах госпрозрахунку. Відповідно деформуються фінансова та банківська системи. Врешті-решт централізація призводить до економічної несвободи й утвердження всевладдя апарату. На думку Ойкена, саме в економічній сфері криється загроза для свободи людини. Захистити її від тоталітаризму може лише «добре функціонуючий конкурентний порядок». Окрім централізованого регулювання економічних процесів, автори концепції ідеальних типів господарства виділяють регулювання, що здійснюється групами, передусім монопольними утвореннями. Вони вказують на негативні наслідки такого регулювання, оскільки воно спотворює конституційний лад країни, модифікує державно-політичний устрій на користь певних груп. Найефективнішим з економічного І соціального погляду, на думку теоретиків концепції ідеальних типів господарства, є конкурентний порядок, серцевина якого – ринкові конкурентні ціни. Інша важлива особливість конкурентного порядку – те, що вид і обсяг виробництва товарів визначають споживачі, а підприємці працюють на задоволення їхніх потреб. Передумова його встановлення і функціонування – приватна власність. Водночас теоретики концепції ідеальних типів господарства зазначали, що вона сама по собі не гарантує встановлення конкурентного порядку. Якщо на основі приватної власності створюються монополії, то її вплив має антисоціальний характер. В умовах сучасної індустріальної економіки лише конкуренція може забезпечити сприйнятливість приватної власності. Приватна власність потребує контролю з боку конкуренції. Важливою передумовою конкурентного порядку є також свобода укладення угод та економічна відповідальність, його мета – сприяння вияву спонтанних сил людини й водночас запобігання ситуації, в якій вони могли б бути спрямовані проти загального інтересу На відміну від представників лібералізму XVIII-XIX ст., які вважали, що конкурентний порядок встановлюється спонтанно, знизу і держава не повинна втручатися в економічні процеси, автори концепції ідеальних типів господарства виходять з того, що перед державою стоїть завдання збереження й поліпшення цього порядку. На ідеях концепції ідеальних типів господарства ґрунтується теорія соціального ринкового господарства. Якщо оцінювати концепцію ідеальних типів господарства з погляду сучасності, то слід визнати антисоціальну спрямованість приватної капіталістичної власності, яка разом із дією законів конкуренції призвела до виникнення монополій (в т. ч. олігополій) та їх домінування в економічній системі більшості розвинутих країн світу (див. Монополія). У межах світового господарства, а водночас і національної економіки, переважаючою формою панування монополій стали транснаціональні корпорації. Неадекватною реаліям часу є теза прихильників цієї концепції про те, що лише конкуренція може забезпечити сприйнятливість приватної власності. Адже сама конкуренція потребує державного захисту. Щодо наявності лише двох типів власності (приватної та державної), то така ситуація була властива капіталізму минулих століть. Подібне бачення характерне для концепції тяжіння будь-якої господарської системи лише до двох типів господарств – центрально-керованого і ринкового. Внаслідок їх оптимального поєднання виникає змішана економіка.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.