Технократичні концепції

Технократичні концепції – сукупність ідей, поглядів і методологічних засад, на яких вони ґрунтуються, щодо переходу влади і власності в капіталістичному суспільстві до інженерно-технічної інтелігенції та інших груп технократів, внаслідок чого істотно змінюється його соціально-економічний устрій. Вперше технократичну концепцію висунув американський економіст Т. Веблен. У праці «Інженери і система цінностей» (1921) він стверджував про необхідність переданий управління виробництвом технічним спеціалістам, виходячи з раціональної ідеї про невідповідність інтересів фінансової олігархії потребам розвитку науки і техніки. Методологічний принцип цих положень – технологічний науково-технологічний детермінізм.

До технократів прибічники технократичних концепцій в 30-х (американські вчені А. Берлі, Г. Мінз, Х. Скот, С. Чейз та ін.) і в 60-х (Дж. Гелбрейт, Д. Белл, французький соціолог Р. Арон та ін.) віднесли також менеджерів, учених, службовців, осіб, зайнятих рекламою, та ін. У методологічному аспекті технократичні концепції ґрунтуються на виокремленні та проповідуванні вирішальної ролі науки і техніки в розвитку суспільства та носіїв цих елементів продуктивних сил, тобто певною мірою ігноруванні ролі особистісного фактора загалом, коли йдеться, наприклад, про техноструктуру в інтерпретації Гелбрейта (водночас таке ігнорування значною мірою долається у твердженні американського економіста П. Дракера про загальнокультурний розвиток працівників як основної продуктивної сили); на механічному тлумаченні процесу взаємодії власності та влади (тобто можливості розриву цих явищ, тоді як між ними існує діалектична взаємодія – перехід власності у владу і навпаки) та ін. У теоретичному аспекті технократична концепція заснована на хибному розумінні сутності власності (переважно зводиться до юридичної фікції), основної суперечності капіталізму, зарахуванні до осіб, що мають владу, не лише вищих менеджерів, а й управляючих нижчої ланки та ін. Тому, зокрема, основну суперечність капіталізму прихильники технократичних концепцій тлумачать як суперечність між тими, хто має освіту, і не має її, або має невисокий рівень освіти. Це твердження спростовує той факт, що із 265 мільярдерів наприкінці 90-х XX ст. кожен четвертий не мав вищої освіти.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.