Валюта
Валюта – (англ. currency – грошовий обіг, валюта) – грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вар і ості товарів. Поняття «Валюта» вживається у трьох значеннях:
- грошова одиниця країни (американський долар, японська єна, українська гривня та ін.) та її певний тип (золота, кредитно-паперова, срібна),
- іноземна валюта, тобто грошові знаки іноземних країн, а також кредитні й платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних грошових розрахунках,
- міжнародна (в т.ч. регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СДР, ЕКЮ, євро).
На нижчій стадії розвитку капіталізму як валюту використовувалися золото і срібло. Тепер роль валюти виконують кредитно-паперові гроші. Сучасна валюта поділяється на вільно конвертовану (яку вільно можуть обмінювати на валюту будь-якої країни як фізичні, гак і юридичні особи, якою можуть розраховуватися за експортно-імпортні операції, депонувати в національних банках та ін.) і частково конвертовану (обмін якої частково обмежується для певних категорій фізичних і юридичних осіб і для окремих видів операцій). Часткова конвертованість означає допущення лише зовнішньої конвертованості і тільки в поточних, а інколи лише у зовнішньоторговельних операціях. Розрізняють також неконвертовану валюту, що означає заборону держави на проведення будь-яких операцій щодо обміну національної валюти на іноземну або дозвіл це робити за погодженням уповноважених валютних органів.
Виділяють також національні й резервні (ключові) валюти. Національна валюта – грошова одиниця країни, яка використовується у зовнішньоекономічних розрахунках з іншими країнами. Резервна валюта – національні кредитно-грошові ресурси провідних країн світу, що використовуються у міжнародних розрахунках у сфері зовнішньої торгівлі, для визначення цін на міжнародному ринку, при іноземних інвестиціях, а також є основою для визначення валютних курсів. Центральні банки накопичують резервні валюти як кошти для міжнародних розрахунків. Такими валютами нині є американський долар, англійський фунт стерлінгів, японська єна, німецька марка. У першій половині 90-х частка долара серед резервних валют становила майже 50%. У світовій торгівлі роль основної валюти виконує американський долар, за допомогою якого здійснюється переважна кількість міжнародних розрахунків, вимірюються ціни більшості товарів та послуг.
Блокована валюта
Блокована валюта – іноземна валюта на рахунках у банках, використання якої заборонено або обмежено органами державної влади. Блокова валюта – іноземна валюта на банківських рахунках, використання якої обмежене або заборонене органами державної влади країни, в якій вона знаходиться. Блокування валюти здійснюється як економічна санкція однієї країни щодо іншої, з метою валютних чи кредитних обмежень, за рішенням судових органів за позовом до власника рахунку. Не вважається блокованою валюта на рахунках з обмеженим режимом використання, установленим за попередньою домовленістю між банком і клієнтом (наприклад, клірингові рахунки, рахунки цільового призначення).
Валюта векселя
Валюта векселя – грошова одиниця, в якій виставлено вексель. Векселі що використовуються у внутрішньому обігу країни, виставляються звичайно у валюті цієї країни, а в міжнародному обігу – у валюті країни-боржника, країни-кредитора, третьої країни чи в міждержавних розрахункових грошових одиницях.
Валюта кредиту
Валюта кредиту – валюта, в якій за згодою кредитора та позичальника надається кредит. Валюта кредиту може бути національною валютою кредитора чи позичальника, валютою третьої країни або міжнародною розрахунковою одиницею (ЕКЮ, СДР). Вибір валюти кредиту є предметом переговорів і може суттєво вплинути на вартість кредиту, оскільки зміна курсу валюти може спричинити її відносне знецінення чи подорожчання. Стан валюти кредиту впливає на рівень кредитних відсоткових ставок. Валюта кредиту не завжди відповідає валюті сплати кредиту.
Валюта платежу
Валюта платежу – валюта, в якій за згодою сторін зовнішньоекономічної угоди здійснюється фактична оплата товарів, послуг, а також погашення міжнародного кредиту. Валюта платежу може збігатися з валютою угоди. За незбігання у валютному застереженні, внесеному до зовнішньоекономічного контракту або угоди, передбачається здійснення перерахунку валюти угоди у валюті платежу згідно з визначеним курсом. Переважно це має місце при кліринговій формі розрахунків, застосуванні розрахункових одиниць або при вираженні контрактних цін в інших валютах.
Валюта угоди
Валюта угоди – валюта, в якій встановлюється ціна товару при укладанні зовнішньоекономічного контракту або відображається сума міжнародного кредиту. Валютами угод є відносно стійкі валюти, що використовуються для міжнародних розрахунків. Валюта угоди може бути валюта експортера або кредитора, валюта інших країн або міжнародні розрахункові грошові одиниці. В практиці українських підприємств як валюту угоди найчастіше використовуються долар США та німецька марка.
Валюта ціни
Валюта ціни – грошова одиниця, в якій виражена ціна товару при укладанні зовнішньоекономічного контракту. При визначенні валюти ціни виявляються протилежні прагнення учасників торговельної угоди імпортери зацікавлені у такій валюті ціни, яка має схильність до зниження курсу, а експортери – у стійкій валюті ціни, щоб запобігти втратам.
Депозитна валюта
Депозитна валюта – банківські документи (чеки, банківські зобов'язання тощо), які є засобом накопичення й обов'язкові для оплати після їх пред'явлення.
Замкнена (неконвертована) валюта
Замкнена (неконвертована) валюта – валюта, яка використовується в межах лише однієї країни.
Золота (срібна) валюта
Золота (срібна) валюта – повноцінна золота (срібна) монета або грошова одиниця, яка безпосередньо розмінюється на золото (срібло).
Іноземна валюта
Іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав і кредитні засоби обігу та платежу (векселі, чеки тощо), виражені в грошових одиницях іноземних держав та окремих міжнародних організацій, що використовуються в міжнародних розрахунках. В період панування золотого стандарту повноцінною іноземною валютою вважалося золото, а обмінний валютний курс національних валют розраховувався на основі співвідношення їх золотого вмісту або масштабу цін, що встановлювався державою. За золотодевізного стандарту повноцінною іноземною валютою було золото (як міжнародний платіжний засіб) та деякі валюти провідних країн світу (американський долар, англійський фунт стерлінгів, японська єна).
Клірингова валюта
Клірингова валюта – валютна одиниця, яка використовується для клірингових розрахунків між країнами, що уклали угоду, в межах якої передбачено точне збалансування взаємного товарообороту у вартісному вираженні. Клірингова валюта функціонує лише у безготівковому вигляді, джерелом її є взаємне кредитування поставок країнами–учасницями платіжної угоди.
Колективна валюта
Колективна валюта – валюта, яка використовується для міждержавних розрахунків у межах міждержавних економічних організацій, наприклад, євро в межах ЄС.
Конвертована валюта
Конвертована валюта – національна грошова одиниця, яка має здатність вільно (через купівлю-продаж) обмінюватися на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей. Нині у світі налічується понад 300 найменувань національних грошей, проте лише 20 держав (США, Англія, Німеччина, Японія, Канада, Данія, Нідерланди, деякі багаті на нафту країни Близького Сходу) мають повністю конвертовану валюту. Майже 90 держав світу мають різні форми частково конвертованих валют.
М'яка валюта
М'яка валюта – це валюта, нестійка щодо власного номіналу і до курсів інших валют.
Національна валюта
Національна валюта – валюта, яка випущена державою (її центральним банком) і перебуває в обігу переважно на території цієї держави.
Оборотна валюта
Оборотна валюта – валюта, яка може бути безперешкодно обміняна на іншу валюту.
Паралельна валюта
Паралельна валюта – валюта, яка обслуговує внутрідержавні платіжні потреби й використовується нарівні з національною валютою.
Резервна валюта
Резервна валюта – валюта держави, в якій центральні банки інших держав накопичують і зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків, національні кредитні кошти провідних держав, що використовуються для міжнародних розрахунків.
Тверда валюта
Тверда валюта – валюта, стійка щодо власного номіналу, а також курсів інших валют. Забезпечена золотом або іншими цінностями (коштовностями, товарами).
Функціональна валюта
Функціональна валюта – валюта, використовувана в даний час.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.