Валютний блок

Валютний блок – угода між декількома країнами про фіксацію обмінних курсів своїх валют одна щодо одної та щодо валюти-лідера. Практику створення валютного блоку застосовують уряди країн Заходу як додатковий до спорадичних валютних інтервенцій засіб забезпечення стабільності співвідношень між обмінними курсами валют. Одним із найяскравіших прикладів валютного блоку є західноєвропейська валютна система, що охоплює більшість країн ЄС. У межах цієї системи центральні банки Німеччини, Франції, інших країн-учасниць підтримують фіксовані обмінні курси своїх валют одна щодо одної, виходячи з подібних до Бреттон-Вудської угоди правил. Невеликі країни Карибського басейну, Центральної та Південної Америки, Східної Азії та інші також фіксують обмінні курси своїх валют щодо певної потужної валюти (валюти-лідера). Зокрема, латиноамериканські країни пов'язують обмінні курси своїх валки з курсом долара США. Члени валютного блоку нехтують можливістю здійснювати цілком незалежну грошово-кредитну політику, сподіваючись на створення стабільного зовнішньоекономічного оточення, яке сприяє розвитку їх торгівлі з основними партнерами. Більшість валют країн, що розвиваю і вся, «прив’язані» до окремих валют промислове розвинутих країн світу до американського долара – валюти майже 40 країн, французького франка – 13, «спеціальних прав запозичення» (СДР – колективна міжнародна грошова одиниця, утворена в 1969 МВФ) – 11.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.