Валютний курс

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн.

Сутність валютного курсу комплексно розкривається у виконуваних ним функціях. Такими функціями є:

• порівняння національних цін на товари, послуги, робочу силу з відповідними цінами інших країн та світовими цінами;
• порівняння витрат виробництва, продуктивності праці, торговельних і платіжних балансів тощо;
• певний перерозподіл національного доходу між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Необхідність визначення валютного курсу зумовлена потребами в обміні іноземних валют на національну при експорті та імпорті товарів і послуг, надходженні капіталів та їх переведенні за кордон, наданні міжнародних кредитів, переказі грошових доходів тощо.

Валютний курс залежить від стану платіжного балансу, рівня інфляції, співвідношення між попитом і пропозицією кожної валюти, міграції короткотермінових капіталів між країнами, політичної стабільності, економічної кон'юнктури, стійкості валюти, довір'я до неї та ін.

В часи панування золотого стандарту валютний курс визначався співвідношенням золотого вмісту грошових одиниць (золотим паритетом) і коливався залежно від співвідношення попиту і пропозиції на певну валюту в межах золотих точок. Після Другої світової війни згідно з Бреттон-Вудською угодою держави офіційно зафіксували в МВФ курси власних валют щодо долара США і відповідно до офіційної ціни золота ввели доларові й золоті паритети власних валют. В умовах демонетизації золота основою визначення валютного курсу є співвідношення купівельної спроможності (суми товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю) між різними національними валютами, середнє співвідношення цін на тривалому проміжку часу.

Валютний курс справляє вагомий вплив на зовнішньоекономічну діяльність країни на вибір структури виробництва і споживання, на конкурентоспроможність товарів і послуг на світовому ринку, темпи економічного зростання тощо. Занижений курс валюти порівняно з його купівельною спроможністю призводить до зниження внутрішніх цін країни нижче від світових. Це дає змогу експортерам продукції продавати її нижче світових цін, розширювати експорт товарів та послуг і за тих самих світових цін отримувати при обміні іноземної валюти більше національної валюти, а отже, й розширювати обсяги виробництва. Водночас занижений валютний курс сприяє припливу капіталу, стає вигідніше його реінвестувати і невигідно вивозити. Однак занижений валютний курс спричиняє подорожчання ввезення товарів та імпорт інфляції, збільшує зовнішні борги в іноземній валюті й скорочує їх в національній валюті. Отже, занижений валютний курс з погляду еквівалентності міжнародного економічного обміну має негативні наслідки для країни, оскільки вона змушена більше вивозити на одиницю імпорту товарів і послуг. Це означає, що країни з нижчою продуктивністю, інтенсивністю та складністю праці, гіршою якістю товарів і послуг змушені утримуватися на зовнішніх ринках за рахунок зниження експортних цін відносно національних витрат виробництва, а отже, негативно впливати на специфіку дії закону вартості (зокрема, на еквівалентність обміну) у зовнішній торгівлі. Завищений валютний курс призводить до підвищення внутрішніх цін вище від світових, до зниження конкурентоспроможності товарів і послуг й ефективності експорту (його скорочення і зменшення дохідності). При цьому відбувається здешевлення імпорту товарів і послуг, зростання його ефективності, що може призвести до скорочення національного виробництва. Крім цього, відбувається відплив капіталу, зменшується реінвестування прибутків від іноземних капіталовкладень, збільшуються прибутки від іноземних капіталовкладень, зростає зовнішній борг тощо. Завищений валютний курс вигідний для тих країн, в яких відносно невелика частка створених товарів і послуг експортується на зовнішні ринки і суттєво не впливає на внутрішню економіку. У США наприклад, на внутрішньому ринку реалізується понад 90% виготовлених товарів і послуг. Така країна скуповує на свою валюту валюти інших країн, підвищує в себе ставку відсотка, завдяки чому залучаються капітали з інших держав. Зниження конкурентоспроможності власних товарів вона намагається захистити за допомогою різноманітних обмежень.

В умовах «плаваючих» курсів встановлюється вищий валютний курс – курс продавця і нижчий валютний курс – курс покупця. Різниця між ними формує доходи крупних банків і компаній, бірж і спеціалізованих брокерських фірм. За допомогою валютного курсу виробники й покупці товарів та послуг порівнюють національні ціни товарів, послуг і робочої сили з відповідними цінами інших країн та світовими цінами. Відбувається також порівняння витрат виробництва, продуктивності праці, торговельних і платіжних балансів тощо із зниженням курсу національної валюти центральний банк країни продає на грошовому ринку значні суми іноземної валюти, таким чином підвищуючи курс національної валюти щодо іноземної. Основними засобами валютного регулювання є безпосередні операції купівлі-продажу іноземної валюти центральним банкам (валютна інтервенція), застосування прямих валютних обмежень у сфері торгівлі (наприклад, введення імпортних депозитів), нормування вивезення валюти для туристів, які виїжджають за кордон, запровадження обмежень на відплив капіталу і навіть регламентування імпорту капіталу, політика відсоткових ставок, що впливають на рух валютних цінностей, які не пов'язані з міжнародною торгівлею товарами і послугами із запровадженням «плаваючих» курсів валютна система стала гнучкішою. Це дало змогу розвинутим країнам послабити удар енергетичної кризи, значно урівноважити незбалансованість міжнародних розрахунків вирівняти курси валют, маніпулювати ними для досягнення економічних цілей всередині країни та за її межами. В 1994 із знеціненням вартості американського долара щодо японської єни і німецької марки центральні банки 16 країн на чолі з ФРС скупили значну кількість доларів і зупинили швидке знецінення долара. Для регулювання валютного курсу в Україні з 1997 впроваджуються єдині принципи валютного контролю і валютного регулювання на всі види операцій (торгових і неторгових) з іноземними країнами.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.