Валютна криза

Валютна криза – загострення суперечностей у валютно-фінансовій сфері капіталізму, розпад грошової системи однієї країни або валютної світової системи. Основні форми вияву валютної кризи: економічно необґрунтоване (або недостатньо обґрунтоване) знецінення чи подорожчання національної валюти, різке коливання валютних курсів, заміна грошової одиниці або її вартісної основи (відмова від обміну кредитно-паперових грошей на золото), значний обсяг спекулятивних операцій валютою, швидких і значних за масштабами припливів і відпливів валютних резервів, різка незбалансованість міжнародних розрахунків, погіршення міжнародної валютної ліквідності та ін.

Валютна криза починається з краху золотого стандарту (що розпочався після Першої світової війни), зумовленого насамперед неспроможністю золота забезпечити зростаючі погреби внутрішнього і міжнародного обігу в грошах. Загостренню цієї суперечності сприяло значне скорочення (приблизно на 25%) золотих резервів капіталістичних країн у 20-ті. Панування золотого стандарту також передбачало проведення окремою країною власної валютно-грошової політики, оскільки збільшення обсягів емісії, а отже, й інфляційне знецінення національних грошей, зумовлювало відплив золота за кордон і зменшення золотих запасів. В умовах золотодоларового стандарту (коли золою і долар були міжнародними платіжними засобами, еталонами цінності всіх інших валют) штучно занижена ціна на золото сприяла масовому скуповуванню його США (у 1949 вони зосередили 70% офіційних запасів золота капіталістичних країн, або майже 22 тис. т), широкому використанню кредитно-паперових грошей, значному ослабленню стабільності світової валютної системи, а відчутне посилення платіжного дефіциту цієї країни в наступні роки (в 1951-71 – понад 50 млрд. дол.) призвело до міжнародної валютної кризи. Золоті запаси США скоротилися до 10,5 млрд. дол. у 1971 або до 8,6 тис т золота і становили лише 22% доларових активів, у той час як у 1950 цей запас у 7 разів перевищував такі активи. За цих умов США відмінили обмін доларів для іноземних урядів і центральних банків, що означало крах золотодоларового стандарту, здійснили девальвацію своєї валюти щодо золота на 7,9%, щодо японської єни – на 14,5%, щодо західнонімецької марки – майже на 12%. Але дефіцит платіжного балансу США не зменшився у 1982 він становив 305 млрд. дол. Це стало новим джерелом нестабільності валютної системи, а водночас і знаряддям експансії американського уряду. Для покриття величезних бюджетних дефіцитів та спонукання своїх і міжнародних кредиторів до купівлі облігацій федеральних позик США держава штучно завищила ставку відсотка. Це породило зростання попиту іноземних інвесторів на долари і завищення курсу долара щодо його купівельної спроможності. Все це стимулювало приплив капіталів у США, дало змогу фінансувати за чужий рахунок значну частину державною боргу і здійснювати капіталовкладення в економіку. Зокрема у такий спосіб на почаїку80-х вдалося залучити понад 200 млрд. дол. Загострення суперечностей капіталізму у валютно-фінансовій сфері на початку 80-х змусило розвинуті країни світу шукати шляхи їх часткового вирішення в об'єднанні зусиль цих держав у межах наднаціональних економічних організацій. Кінгстонська угода 1976 на Ямайці була спрямована на перетворення СДР (створеної у 1969 МВФ) на головний актив і міжнародний засіб розрахунків і платежу а також на створення країнами Західної Європи колективної грошової одиниці ЕКЮ. Поява цієї валюти – водночас наслідок виникнення трьох основних центрів міждержавного суперництва (США Японія, ЄС) та певної перебудови валютно-фінансових відносин на засадах поліцентризму. Наслідком Ямайської угоди стало також запровадження «плаваючих» валютних курсів національних одиниць які порушують стабільність торговельних зв’язків та породжують спекуляції з валютними курсами. Важливим фактором нестабільності світової валютно-фінансової системи є гігантська заборгованість країн, що розвиваються (до 2,5 трлн. дол.), неспроможність своєчасно сплачувати свої борги, відмова багатьох країн від їх сплати тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.